ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.01.2003
Про визнання права власності на майно
Постанову скасовано постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13 травня 2003 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу спеціалізованого комунального підприємства "Київтелесервіс" (далі - Підприємство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2002 р. у справі за позовом ТОВ "Київські телекомунікаційні мережі" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва "Житлорембутсервіс"; Підприємства; Деснянської райдержадміністрації м. Києва про визнання права власності на майно систем кабельного телебачення в м. Києві.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 жовтня 2002 р. позов задоволено на підставі статей 20, 21, 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) та ст. 128 ЦК, визнано право власності позивача на майно систем кабельного телебачення в м. Києві згідно з переліком, зокрема будинкові мережі кабельного телебачення, придбане позивачем за договорами купівлі-продажу від 9 червня 2000 р., від 26 вересня, 27 листопада та 27 грудня 2000 р., від 21 травня 2001 р., від 25 липня 2002 р. N 22/25 та від 31 липня 2001 р., відповідність яких чинному законодавству встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 18 вересня 2002 р. у справі, яке не скасовано та набрало чинності у встановленому порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2002 р. рішення залишено без змін із тих самих підстав.
Підприємство у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити, оскільки вважає, що згідно з п. 4 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ) та рішенням Київської міської ради від 27 грудня 2001 р. N 200/1634 обладнання систем колективного прийому телебачення, до складу якого входять ефірні антени й обладнання будинкових розподільчих мереж прийому телебачення, належить до комунальної власності м. Києва і передано другому відповідачу в повне господарське відання, а тому не є власністю ТОВ "Київські телекомунікаційні мережі".
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга другого відповідача - відхиленню з таких підстав.
На спірні правовідносини власності, які пов'язані з придбанням позивачем у власність систем кабельного телебачення в м. Києві, зокрема і кабельних будинкових мереж, поширюється дія ст. 128 ЦК ( 1540-06 ) та статей 20, 21, 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), чим спростовуються помилкові посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на положення п. 4 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ), яким не врегульовано відносини передачі до комунальної власності мереж кабельного телебачення, а тому не стосується предмета цього господарського спору.
Враховуючи вимоги ст. 128 ЦК ( 1540-06 ), статей 20, 21, 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі договорів купівлі-продажу від 9 червня 2000 р., від 26 вересня, 27 листопада та 27 грудня 2000 р., від 21 травня та 31 липня 2001 р., від 25 липня 2002 р. N 22/25, додатків до цих договорів, актів приймання-передачі, авізо від 16 квітня 2002 р. N 2, п'яти актів приймання-передачі основних засобів від 16 квітня 2002 р. б/н, листів від 14 травня 2002 р. N 84/01 та від 12 червня 2002 р. N 09/1-1085 судом першої та апеляційної інстанцій із достовірністю встановлено набуття позивачем права власності на придбане ним майно систем кабельного телебачення в м. Києві, зокрема будинкові мережі кабельного телебачення, з моменту його передачі попередніми власниками - ВАТ "Київтелемонтаж", ЗАТ "Київтелемережа" та ТОВ "Українські комунікації", а також порушення прав позивача як легітимного власника шляхом вчинення відповідачами певних юридично значимих дій, спрямованих на позбавлення його володіння та користування об'єктами права колективної власності. У зв'язку з цим касаційною інстанцією не беруться до уваги посилання другого відповідача на порушення його права повного господарського відання, оскільки спірне майно належить на праві колективної власності іншій особі - позивачу.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено посилання відповідачів на рішення Київської міськради N 200/1634, які ґрунтуються на помилковому ототожненні ними обладнання систем колективного прийому телебачення та майна систем кабельного телебачення і придбаного позивачем. Крім того, зазначене рішення Київської міськради містить посилання на зарахування майна до комунальної власності, а тому згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК ( 1798-12 ) не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору як таке, що не відповідає вимогам ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ).
Натомість наявні заперечення скаржника по суті зводяться до посилань на недоведеність обставин входження будинкових розподільчих мереж прийому кабельного телебачення до складу майна систем кабельного телебачення взагалі та кабельних мереж зокрема, встановлених судом першої та апеляційної інстанцій, однак згідно з імперативними вимогами ч. 2 ст. 111 ГПК ( 1798-12 ) у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування судом першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм чинного законодавства про власність та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі цього спору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 8 жовтня 2002 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2002 р. у справі залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства "Київтелесервіс" - без задоволення.
"Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм", 2005 р.