ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
17.01.2006 N 39/62-12/140
Про стягнення суми
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, на ухвалу Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фінанс" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, треті особи: Державне комунальне підприємство "Київжитлотеплокомуненерго", акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" про стягнення суми, ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року касаційну скаргу відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року повернуто без розгляду на підставі пункту 5 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Ухвалою від 22 грудня 2005 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва порушено провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року з мотивів її невідповідності нормам процесуального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Державне комунальне підприємство "Київжитлотеплокомуненерго" та акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною четвертою статті 111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Недотримання вимог вказаної статті є підставою, відповідно до статті 111-3 цього ж Кодексу ( 1798-12 ), для залишення касаційної скарги без розгляду та поверненню скаржнику.
Ухвалою від 25 серпня 2005 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу відповідача без розгляду на підставі пункту 4 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.
Відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановлено законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Повертаючи вдруге касаційну скаргу, Вищий господарський суд виходив з того, що скаржником пропущено процесуальний строк на касаційне оскарження, але клопотання про його відновлення Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва не надано, оскільки подане скаржником клопотання за N 802 від 19 вересня 2005 року не відповідає положенням статті 53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Проте суд касаційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на оскарження судового рішення та з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути прийнято до уваги.
Отже, відмова у прийнятті повторно поданої касаційної скарги здійснена судом без урахуванням всіх обставин справи.
Повернувши незаконно касаційну скаргу, Вищий господарський суд України, всупереч статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
За таких обставин, ухвала Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року підлягає скасуванню. Касаційну скаргу відповідача слід передати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата, ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року у справі N 39/62-12/140 скасувати, а касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва передати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.