ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.06.2004
Справа N 3/474
Щодо стягнення нанесених затопленням збитків
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "САК" на рішення господарського суду Сумської області від 12 січня 2004 року у справі № 3/474 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЖ" про стягнення суми, - встановив:
У жовтні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "САК" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЖ" про стягнення нанесених затопленням збитків в сумі 4390,64 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 12 січня 2004 року в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду та задовольнити позов, стягнувши з відповідача 4390,64 грн. збитків та 1000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з встановленого про те, що внаслідок затоплення відповідачем позивача останнім складено відповідний акт від 11 серпня 2003 року, в якому зазначено перелік медикаментів та предметів гігієни і санітарії, які втратили товарний вигляд та непридатні для подальшого використання. Проте, суд дійшов висновку, що даний акт не може бути визнаний належним доказом вартості заподіяних позивачу збитків, оскільки він складений без участі представників відповідача, всі пошкоджені медикаменти на момент розгляду справи в суді знищені згідно актів знищення від 31 жовтня 2003 року, а тому неможливо встановити процент зниження їх якості. Висновок експерта № В-1061 від 18 серпня 2003 року також не містить визначення проценту зниження якості товару та докладного опису проведених досліджень, оскільки експерту було пред'явлено перелік пошкоджених затопленням медикаментів та засобів санітарії і гігієни, а не самі медикаменти та відповідні засоби, а тому встановити якість пошкодженого товару неможливо.
Даних про те, чи зберігались пошкоджені товари у відповідності до вимог Інструкції по організації зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів і предметів медичного призначення, матеріали справи не містять, що не виключає вини (часткової вини) позивача в пошкодженні згаданих товарів.
При цьому, судом встановлено, що позивачем порушено порядок знищення лікарських засобів, передбачений Правилами проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів.
Проте, з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення стовідсоткової вартості всіх лікарських засобів, предметів гігієни і санітарії, які втратили товарний вигляд, а отже й безпідставність вимоги про стягнення 1000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи.
В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) місцевим судом неповно досліджено зміст висновку експерта № В-1061 від 18 серпня 2003 року, який містить посилання на те, що експертом проводилось візуальне обстеження пошкоджених товарів, а визначення проценту зниження рівня якості відповідного товару проводиться вищестоящою організацією замовника експертизи - позивача, а в даному випадку самим позивачем.
До того ж, висновок суду про невиключеність вини (часткової вини) позивача в пошкодженні згаданих засобів та виробів, оскільки певні акти не містять описання умов їх збереження, є припущенням і не може вважатись таким, що прийнятий у відповідності і в розумінні вищезгаданої норми закону, так як постановлений без належної оцінки факту зберігання та дослідження відповідних умов.
З огляду на викладене, рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, з'ясувати обставини справи, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "САК" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 12 січня 2004 року у справі № 3/474 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий розгляд.