ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.01.2006
Справа N 24/175
Про визнання недійсним договору застави
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого у засіданні, Панченко Н.П., Плахотнюк С.О.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова" на рішення та постанову господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2005 р. у справі N 24/175 за позовом Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова"
до
1. Акціонерного комерційного "Промислово-фінансовий банк"
2. Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Укрсибтрансавіа"
про визнання недійсним договору застави,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача -
Марченко Р.В. (дов. від 03.03.2004 р. N 35/1401);
Лефор Г.І. (дов. від 03.03.2004 р. N 35/1402);
від відповідачів -
1. Васильченко О.В. (дов. від 28.12.2005 р. N 1705);
2. Федоренко О.В. (дов. від 16.03.2005 р.).
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.01.2006 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2003 р., залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2003 р., визнано недійсним Договір застави від 19.03.2002 р., укладений між АК "Промислово-фінансовий банк" та СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа".
12.08.2005 р. господарським судом м. Києва задоволено заяву АК "Промислово-фінансовий банк" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2003 р. скасовано, в позові ДП АНТК ім. О.К. Антонова про визнання недійсним договору застави від 19.03.2002 р. відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2005 р. вказане рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. залишено без змін.
В касаційній скарзі ДП АНТК ім. О.К. Антонова ставиться питання про скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2005 р. з мотивів неправильного застосування матеріального права та порушення норм процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2005 р. підлягають скасуванню з наступних підстав:
19.03.2002 р. між Відповідачами укладено Договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Білоконь С.І., реєстр. N 717. 04.02.2003 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. на оспорюваному Договорі застави вчинено виконавчий напис, реєстр. N 415.
Предметом вказаного Договору є будівлі та споруди цілісного майнового комплексу складу паливно-мастильних матеріалів, що розташовані за адресою: смт. Гостомель, вул. Автошляхова, 1-а.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) та п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/602 від 24.12.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" заставодавцем при заставі майна може бути підприємство чи організація, що є власником майна і має право відчужувати заставлене майно, або держава в особі уповноважених нею органів, а також підприємство чи організація, яким власником передано це майно і право застави на нього.
У відповідності з п. 3.4 вказаних Роз'яснень договір застави може бути визнаний недійсним за позовом третьої особи, яка вважає, що предмет застави належить їй на праві власності чи повного господарського відання і довела цю обставину. У разі застави кредиторові речі, яка не належить заставодавцю, причому кредитор не знав і не повинен був знати, що річ не належить заставодавцю, право власника підлягає захисту лише за умови, що дана річ була власником загублена, або в нього викрадена чи вибула з володіння іншим шляхом поза його волею.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2003 р., залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2003 р., визнано недійсним Договір застави від 19.03.2002 р., укладений між АК "Промислово-фінансовий банк" та СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа", з мотивів відсутності доказів права власності на заставлене майно у заставодавця - СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа".
АК "Промислово-фінансовий банк" подав до суду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якими вважав скасування Верховним Судом України 16.12.2003 р. рішень господарського суду м. Києва у справах N 156/16-2002 від 28.12.2002 р. та N 112/16-2002 від 18.02.2002 р., а також набрання законної сили рішення господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі N 112/16-2002.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі N 112/16-2002, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2005 р., визнано право власності на склад паливно-мастильних матеріалів за СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа". Відповідно до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Таким чином, право власності у СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" на спірний об'єкт виникло після розгляду справи Київським апеляційним господарським судом, тобто з 16.09.2005 р.
Оскільки, за загальним правилом, акти не мають зворотної сили у часі, то на момент укладення спірного договору (19.03.2002 р.) СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" не було належним власником заставленого майна.
Всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд м. Києва та Київський апеляційний господарський суд не навели доводів, за якими відхилили пояснення позивача стосовно безпідставності посилання АК "Промислово-фінансовий банк" на протокол N 8 зборів акціонерів СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа".
У відповідності з п. 7.2.5 "м" Статуту СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" прийняття рішення про передачу в заставу майна товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
Судова колегія вважає, що посилання АК "Промислово-фінансовий банк" на протокол N 8 зборів акціонерів СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" є безпідставним, оскільки вказаний протокол підписаний неуповноваженою особою ФДМУ, в резулятивній частині протоколу (п. 1.5) відсутня вказівка на рішення загальних зборів акціонерів про надання дозволу керівництву на залучення кредитів з передачею під заставу майна ("п. 1.5 Решение Собрания акционеров по первому вопросу повестки дня: "Разрешить руководству ЗАО СП "Укрсибтрансавиа" привлечение кредитов для расчетов за строительство вклада ГСМ и обеспечения поставок энергоносителей в 2001 году в размере до 7 000 000 грн." утвердить"). Вказане досліджене в постанові ВГСУ від 22.04.2004 р. (ухвалою ВСУ від 23.09.04 відмовлено СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" в порушенні касаційного провадження) та встановлено, що рішення загальних зборів товариства щодо передачі спірного майна у заставу не приймалось, а протокол загальних зборів учасників товариства від 25.10.2001 року містить лише дані про обговорення цього питання.
Крім того, місцевим та апеляційним господарським судами не прийнято до уваги повідомлення позивача стосовно порушення двох кримінальних справ проти посадових осіб СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" за перевищення повноважень при укладанні договорів застави, включаючи спірний договір.
Таким чином, на момент укладання спірного договору, СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" не було власником предмету застави, господарський суд м. Києва та Київський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення від 21.04.2003 р. за нововиявленими обставинами, не навели підтвердження того, що СП ЗАТ "Укрсибтрансавіа" було власником заставленого майна чи йому передано власником застави право застави на нього, а також не дослідили порядок та умови надання уповноваженими загальними зборами акціонерів дозволу на передачу майна у заставу.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що зазначеними судами в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) не повністю з'ясовано всі обставин справи, а тому у зв'язку із вищевикладеним прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд. При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2005 р. у справі N 24/175 скасувати.
3. Справу N 24/175 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Судді: Н.Панченко
С.Плахотнюк