ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.03.2005
Справа N 49/44-04
Про стягнення грошової суми
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - судді Кузьменка М.В.
судді: Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Харківагротеххарчопром", м. Харків (далі - ПП "Харківагротеххарчопром") на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 у справі господарського суду Харківської області N 49/44-04 за позовом ПП "Харківагротеххарчопром" до товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРП Трейдинг", м. Харків (далі - ТОВ "ХАРП Трейдинг") про стягнення 3 400 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Мітіна Н.О.
встановила:
ПП "Харківагротеххарчопром" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ХАРП Трейдинг" штрафних санкцій за затримку автомобілів під завантаження та розвантаження понад установлені строки, що спричинило збитки у сумі 3 400 грн., згідно договору на перевезення вантажів, укладеного між сторонами 16.05.2004, у зв'язку з несплатою заборгованості на вимогу позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2004 (суддя Кононова О.В.) у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували вину відповідача в надмірній затримці автомобілів позивача під завантаженням та розвантаженням.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення без змін з тих самих підстав.
ПП "Харківагротеххарчопром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки судами неповно з'ясовано обставини справи щодо порушення відповідачем умов договору в надмірній затримці автомобілів позивача під завантаженням та розвантаженням; судом до взаємовідносин сторін помилково застосовано Статут автомобільного транспорту УРСР та не обгрунтовано необхідність надання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Судом встановлено, що між ПП "Харківагротеххарчопром" (позивач-перевізник) та ТОВ "ХАРП Трейдинг" (відповідач-замовник) 16.03.2004 укладено договір б/н на перевезення вантажів, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання з доставки вантажів автомобільним транспортом згідно замовлень відповідача, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідач надав позивачу замовлення від 16.03.2004 на перевезення вантажу двома автомобілями за маршрутом Харків-Бєлгород та від 17.06.2004 на здійснення перевезення одним автомобілем вантажу за маршрутом Харків-Бєлгород, а відповідач здійснив перевезення вантажів, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними, доданими до матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій.
Пунктом 5 договору від 16.03.2004 передбачено, що у випадку ненадання автомобіля в строк або при затримці автомобіля під завантаженням або розвантаженням на території України понад двох днів, а поза територією України понад двох діб з вини однієї із сторін, винна сторона сплачує штраф в розмірі: по Україні - 270 грн., поза територією України - 350 грн. за кожну добу простою.
В силу частини 1 пункту 142 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 за N 401, яким регламентуються основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу та пошти, передбачено, що за затримку з вини вантажовідправника або вантажоодержувача автомобілів (автопоїздів), а також обмінних напівпричепів, поданих під завантаження або розвантаження, понад установлені строки (простій) вантажовідправник або вантажоодержувач - замовник автотранспорту сплачує автотранспортному підприємству або організації штраф.
Також, частиною 4 пункту 142 Статуту визначено, що підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в дорожньому листі про час прибуття і вибуття автомобілів.
Відповідно до пункту 53 Статуту час прибуття автомобіля під вантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером дорожнього листа у пункті вантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження, а при наявності в пунктах вантаження і розвантаження (крім станцій залізниць, портів, пристаней та аеропортів) в'їзних воріт або контрольно-пропускних пунктів час прибуття автомобіля під вантаження або розвантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером дорожнього листа або товарно-транспортної накладної вантажовідправнику або вантажоодержувачу біля в'їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті.
Приписами частини б пункту 53 Статуту встановлено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов'язані у всіх випадках, у тому числі і при виконанні автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх.
Позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог надані міжнародні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля в міжнародному сполученні.
Судом обгрунтовано зазначено, що у міжнародних товарно-транспортних накладних у графі 22 повинні міститися відомості про прибуття під навантаження та вибуття з під навантаження з зазначенням години та хвилин за підписом та печаткою відправника та у графі 24 повинні міститися відомості про прибуття вантажу під розвантаження та вибуття з зазначенням дати, години та хвилин за підписом та печаткою одержувача вантажу, однак жодна з наданих позивачем міжнародних товарно-транспортних накладних не оформлена належним чином та не містить зазначених відомостей в повному обсязі. Отже, надані накладні не можуть бути свідченням порушення відповідачем умов договору та відповідних норм Статуту, щодо затримки автомобілів під завантаженням та розвантаженням.
Як встановлено судами, у дорожніх листах, також відсутні будь-які відмітки вантажовідправників або вантажоодержувачів про прибуття або вибуття автомобілів під завантаження та розвантаження, крім того графа "Час простою автотранспорту" не заповнена взагалі.
Відповідно до пункту 6 договору від 16.03.2004 перевізник по закінченню перевезення зобов'язаний надати замовнику товарно-транспортні накладні з відмітками. Проте, під час розгляду спору в даній справі суди дійшли висновку, що самим позивачем не виконані умови цього пункту договору щодо надання відповідачу товарно-транспортних накладних з відмітками про час навантаження та відмітками одержувача товару про час розвантаження.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Тобто, обставини у справі встановлюються лише тими засобами доказування, які визначено самим законом, а саме товарно-транспортними документами та дорожніми листами. Отже, всі інші докази, надані сторонами, а саме листи, витяги з журналів в'їзду та виїзду автотранспорту, довідки про в'їзд та виїзд автотранспорту з підприємства, накази про відрядження водіїв не є належними доказами, містять суперечливі дані на підставі яких не можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору, тому судами обох інстанцій не прийняті до уваги.
Посилання позивача на те, що на нього не поширюються вимоги Статуту автомобільного транспорту безпідставні і суперечать главі 64 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Так, зокрема, у статті 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якою встановлені загальні положення про перевезення, встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення, а загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.
У зв'язку з викладеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, тому постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням вимог законодавства та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів постановила:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 у справі господарського суду Харківської області N 49/44-04 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Харківагротеххарчопром" - без задоволення.