КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Оплата праці водіїв-механіків
ПИТАННЯ: Суб’єкт підприємницької діяльності (СПД) займається вантажними перевезеннями. Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, прийняв на роботу найманих працівників на посаду водія-механіка відповідно до трудових договорів, зареєстрованих у центрі зайнятості. У договорах зазначено режим роботи: з 9 до 18 год. з перервою на обід з 13 до 14 год.); вихідні дні - субота та неділя. Заробітну плату водіям-механікам згідно із зазначеними договорами на той час було встановлено в розмірі 185 грн. (розмір мінімальної заробітної плати). Зі збільшенням мінімальної заробітної плати збільшувалась і заробітна плата найманих працівників. Слід зазначити, що водії виконують міжнародні перевезення. Всі водії, які працюють за наймом у СПД, мають вищу категорію.
Після переходу СПД на загальну систему оподаткування заробітна плата водіїв-механіків залишилась на рівні мінімальної.
Чи може такий труд оплачуватися на рівні мінімальної заробітної плати? Чи існують законодавчо встановлені тарифи на оплату праці водіїв міжнародних перевезень? Чи потрібно нараховувати 25% за класність та 50% - за складність і напруженість роботи?
ВІДПОВІДЬ: Слід зазначити, що економічні, правові та організаційні засади організації оплати праці врегульовано Законом № 108/95-ВР**. Норми цього Закону обов’язкові для застосування при організації оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами.
Згідно зі ст. 3 Закону № 108/95-ВР мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт).
На сьогодні в Україні мінімальна заробітна плата як державна гарантія в оплаті праці забезпечується лише тарифною частиною. До неї не включаються доплати, надбавки та інші заохочувальні й компенсаційні виплати.
При визначені умов і розмірів оплати праці водіїв слід враховувати, що відповідно до ст. 15 Закону № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами (в тому числі фізичними особами, які використовують найману працю) у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
За умови, що СПД - юридична особа, слід враховувати наступне. Статтею 11 КЗпП* визначено, що незалежно від форми власності й господарювання на підприємствах, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, необхідно укладати колективний договір. Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. При цьому умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Якщо колективний договір не укладено, то умови та розміри оплати працівників мають бути затверджені в іншому локальному документі підприємства (положення про оплату праці, режим роботи та відпочинку тощо). Це стосується і фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
Право вибору форми оплати праці надано підприємству. У кожному конкретному випадку повинна застосовуватися саме та форма оплати праці, яка найбільше відповідає організаційно-технічним умовам виробництва і тим самим сприяє поліпшенню результатів трудової діяльності.
Водночас слід враховувати, що згідно з нормами законодавства, зокрема ст. 6 Закону № 108/95-ВР, основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна сітка - це елемент тарифної системи і є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, з допомогою яких встановлюється безпосередня залежність оплати праці працівників від їх кваліфікації.
Залежність розміру тарифної ставки робітника від його кваліфікації досягається шляхом застосування тарифних коефіцієнтів, які визначають співвідношення між розміром тарифної ставки даного розряду та тарифною ставкою першого розряду.
Розряд відповідною мірою характеризує рівень кваліфікації працівника (кваліфікаційний розряд). Він залежить від ступеня складності та точності виконуваних робіт, а також від їх відповідальності.
Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка - це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності та кваліфікації за одиницю часу (годину, день, місяць). Встановлення годинної, денної або місячної тарифної ставки пов’язано з діючими в окремих галузях господарства системами виробітку і нормування праці, що залежать від специфіки виробництва.
Водій може бути прийнятий як на фіксований оклад, так і на погодинну тарифну ставку. У випадку коли для водіїв застосовується погодинна оплата праці, необхідно враховувати, що погодинна форма заробітної плати передбачає визначення розміру основної заробітної плати на підставі кількості відпрацьованого робочого часу та кваліфікації працівника.
Розмір тарифних ставок працівників на госпрозрахункових підприємствах має встановлюватися з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень (норми ст. 6 Закону № 108/95-ВР).
До відома. Відповідно до ст. 9 Закону № 3356-ХІІ*** положення галузевої угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Сторонами угоди на галузевому рівні є власник, об’єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладання угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії (ст. 3 Закону № 3356-ХІІ).
Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли представники підприємства і з боку роботодавця, і з боку профспілок брали участь у підписанні галузевої угоди, її норми є обов’язковими для виконання підприємством. При цьому ст. 18 Закону № 3356-ХІІ передбачена відповідальність осіб, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо угоди.
Якщо ж хоча б одна зі сторін не брала участі у підписанні галузевої угоди, то її положення не діють безпосередньо і не є обов’язковими для підприємства.
Підприємства госпрозрахункової сфери, які не підпадають під дію галузевої угоди при визначенні умов та розмірів оплати праці водіїв як орієнтир можу застосовувати норми Галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв’язку України, профспілкою працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнською незалежною профспілкою працівників транспорту по підгалузі автомобільного транспорту на 2005 р.
У цій угоді розміри тарифних ставок водіїв автомобілів визначають виходячи з параметрів і призначення автомобіля. При цьому передбачені Угодою тарифні ставки водіїв автотранспортних засобів залежать від категорій (водії вантажних, легкових автомобілів, механізатори тощо), груп автомобілів (бортові автомобілі, фургони, автокрани, автомобілі по перевезенню цементу тощо) та їх вантажопідйомності.
Щодо встановлення водіям доплат і надбавок, це питання вирішується безпосередньо на підприємстві.
Важливе значення для оплати праці та умов праці має питання режиму праці. При встановленні режимів роботи водіїв (складанні графіків роботи) необхідно дотримуватись норм тривалості робочого часу і відпочинку, встановлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами України, зокрема, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженим наказом № 18****, яке було розроблено з урахуванням вимог КЗпП, Конвенцією 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку дорожньому транспорті, Рекомендаціями 161 щодо тривалості робочого часу, періодів відпочинку на дорожньому транспорті та Європейською Угодою, що стосується екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
____________________________
* Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - КЗпП);
Закони України:
** № 108/95-ВР від 23.03.95 р. “Про оплату праці” (зі змінами та доповненнями);
*** № 3356-ХІІ від 01.07.93 р. “Про колективні договори і угоди” (зі змінами та доповненнями);
**** Наказ Мінтрансу України № 18 від 17.01.2002 р. “Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів” (зареєстровано в Мін’юсті України 04.02.2002 р. за № 97/6385).
Неля Синько,
заступник начальника відділу
організації заробітної плати та
удосконалення законодавства з оплати праці
“Автопрофі-Бухгалтер” № 6 (6) // 2006, червень 2006 р.