ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.07.2004
Справа N 30/07-04
Про визнання недійсним рішення ДПІ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Цвігун В.Л., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Р-ська 2) ВАТ "ХХХ", м. Р-ська на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.04 у справі господарського суду Харківської області за позовом ВАТ "YYY", м. Р-ська до 1) ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська 2) універсальної біржі "QQQ", м. Р-ська 3) ВАТ "XXX", м. Р-ська про визнання недійсним рішення ДПІ щодо реалізації майна, яке знаходиться у податковій заставі, визнання недійсним торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним висновку про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення
встановив:
Рішенням від 23.02.2004 господарського суду Харківської області відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними: торгів, договору купівлі-продажу, рішення ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська щодо реалізації майна, яке знаходиться у податковій заставі та висновку про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення від 12.05.2003.
Постановою від 05.04.2004 Харківського апеляційного господарського суду рішення від 23.02.2004 господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення.
Визнано недійсними:- рішення ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська № 8 від 15.05.2002 про застосування заходів погашення податкового боргу податків за рахунок стягнення активів ВАТ "YYY";
- протокол Універсальної біржі "QQQ" м. Р-ська № 1-48 від 26.05.2003 з продажу нежитлової будівлі малярно-збірного корпусу, літ. Г-1, інв.№01-042, прийнятого в експлуатацію у 1988 році, загальною площею 1984,5 кв. м., розташований в м. Р-ську на вул. С-ній, 99 та належить ВАТ "YYY", за яким право на укладання договору купівлі-продажу отримав ВАТ "XXX";
- договір купівлі-продажу №ЗТ1-25 від 29.05.2003 нежитлової будівлі малярно-збірного корпусу, літ. Г-1 інв.№01-042, прийнятого в експлуатацію у 1988 році, загальною площею 1984,5 кв.м., розташований в м.м. Р-ську на вул. С-ній, 99 та належить ВАТ "YYY", укладеного ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська з ВАТ "XXX".
Провадження у справі за позовними вимогами ВАТ "YYY" про визнання недійсним висновку про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення від 12.05.2003 - припинено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська та ВАТ "XXX" звернулися до Вищого господарського суду і просять її скасувати.
ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська посилається на те, що при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 67 та 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. ст. 6 та 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), Порядок сплачення коштів і продажу інших активів платника податків, які знаходяться в податковій заставі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002, п.5.3 Положення про призначення, звільнення та компетенцією податкового керуючого, затвердженого наказом ДПА України від 02.08.2001, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
ВАТ "XXX" також посилається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. п. 10.1.3, п. 10.1.4 ст. 10, п. п. 4.1.4 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.1 ст. 5, п. п. 6.2.1, 6.2.3 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), ст.ст. 101, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є: - рішення ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська № 8 від 15.05.2002 про застосування заходів погашення податкового боргу податків за рахунок стягнення його активів;
- протокол Універсальної біржі № 1-48 від 26.05.2003 про продаж нежитлової будівлі малярно - збірного корпусу, літ. Г-1, інв. № 01-042;
- договір купівлі-продажу №3Т1-25 від 29.05.2003 будівлі малярно-збірного корпусу літ. Г-1, інв. № 01-042.
Пунктом 6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), встановлено, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.
Господарським судом встановлено, що 18.03.2002 ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська надіслала позивачу другу податкову вимогу за № 2\259, якою визначена загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями, станом на 18.03.2002 в розмірі 27 682 грн.42 коп., доказів направлення та отримання першої податкової вимоги позивачу - відповідачем не надано.
Відповідно п. 6.3.1 і п. 6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу і суму податкового боргу за кожним окремим податком, збором. У разі коли у платника податку, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений в першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Пунктом 6.4.1 п.6.4 ст. 6 вказаного Закону ( 2181-14 ) передбачено, що податкові вимоги вважаються відкликаними якщо: - сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.
Господарським судом також встановлено, що протягом 2002 року до травня 2003 року позивачем здійснювались платежі за податками визначеними в другій податковій вимозі від 18.03.2002 в сумах, які перевищують суми боргу вказаному у другій податковій вимозі, тому відповідно до наказу ДПА України № 540 від 13.11.2002 вони є самостійно погашеними позивачем. Податкові вимоги, за інші періоди несплаченого узгодженого податкового боргу, або рішення суду про примусове стягнення активів підприємства, в рахунок погашення податкових зобов'язань, не приймались.
Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст.10 вищевказаного Закону ( 2181-14 ) встановлено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом ( 2181-14 ), заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 затверджений Порядок стягнення коштів і продажу інших активів платника податків, які знаходяться в податковій заставі. В пункті 3 преамбули постанови вказано, що стягнення коштів і продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу за формою згідно з додатком №1.
Однак, рішення ДПІ № 8 від 15.05.2002 "Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів" прийнято головним державним податковим інспектором Д.Д.Д., що суперечить вищевказаній постанові № 538 від 15.04.2002.
Незважаючи на невідповідність чинному законодавству рішення № 8 від 15.05.2002 податковим керуючим Д.Д.Д. 26.09.2002 за № 46 складається, акт опису активів позивача з посиланням на рішення № 8 від 15.05.2002, зокрема, малярно-збірного корпусу, на загальну суму 398 773 грн. 20 коп. Акт затверджений начальником ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська.
16.01.2003 ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська уклала з Універсальною біржею "QQQ" договір №1\05 про надання послуг з реалізації активів, які знаходяться в податковій заставі. ХХ.05.2003 в газеті "WWW" опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу нежитлової будівлі яка належить позивачу і знаходиться у податковій заставі. Проведення аукціону призначено на ХХ.05.2003.
26.05.2003 Універсальною біржею "QQQ" оформлений протокол № 1-48 з продажу майна оспорюваного майна, за яким право на укладання договору купівлі - продажу отримало ВАТ "XXX".
29.05.2003 ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська та ВАТ "XXX" уклали договір купівлі - продажу № ЗТ1- 25, нежитлової будівлі малярно-збірного корпусу, літ. "Г", загальною площею 1984,5 кв. м. Договором передбачено, що реалізація майна здійснюється на підставі акту опису № 46 від 26.09.2002, що суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в частині вимог позивача про визнання недійсним висновку про незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення від 12.05.2003, які не підлягають розгляду в господарському суді, оскільки не є актом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
постановив:
В задоволенні касаційних скарг відмовити.
Постанову від 05.04.2004 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 30/07-04 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді В.Л. Цвігун
Т.Ф. Костенко