АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Судова палата в цивільних справах
УХВАЛА
27 грудня 2005 року
Справа № 22-9843 2005 р.
Про скасування наказу та зміну причин звільнення
Головуючий в І інстанції С.
Доповідач А.
27 грудня 2005 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді А.
Суддів О., З.
при секретарі Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року в справі за позовом Г. до Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа П. про скасування наказу та зміну причин звільнення, відшкодування моральної шкоди
встановила:
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року, яким відмовлено в задоволенні вимог про внесення змін до наказу Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10 вересня 2002 року щодо звільнення у запас Г. за п.67 пп. ”є” Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що при вирішенні справи районний суд помилково до спірних правовідносин застосував положення КЗпП України, внаслідок чого прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог. Після скасування рішення просить ухвалити нове про задоволення позову.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані ними докази апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10 вересня 2002 року №221 Г. звільнений з військової служби у запас за п.67 пп.”є” (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001.
Вирок відносно Г. набрав законної сили 20 вересня 2002 року.
З 01 по 18 жовтня 2002 року позивач знаходився на лікуванні і обстеженні в Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України. Протоколом №843 від 24 грудня 2002 року Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань і травм визначений зв’язок у позивача захворювань з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та травми, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Листом №2367 від 26 грудня 2002 року Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України повідомила про те, що відповідно до вимог пункту 7.4 Інструкції про порядок виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністра оборони України №237 від 16 липня 2002 року, що оскільки позивач звільнений зі служби за підпунктом ”є” пункту 67 Положення, то він не підлягає медичному огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби на момент звільнення.
В березні 2004 року позивач звернувся до суб'єкта владних повноважень з вимогою про зміну в наказі причини звільнення і просив звільнити з військової служби за станом здоров’я (підпункт ”б” пункту 67 Положення). 13 березня 2004 року позивачу було відмовлено у задоволенні прохання.
Наведені обставини справи учасники справи не оспорюють.
Оскільки як на час набрання вироком законної сили так і на даний час відсутній висновок військово-лікарської комісії про ступінь придатності позивача до військової служби, то вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення з військової служби є необґрунтованими.
На час звернення позивача в суд і вирішення спору судочинство відбувалося за правилами чинного тоді ЦПК України 1963 року, згідно зі ст.248-1 якого громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
Строки для звернення із скаргою були встановлені ст.248-5 ЦПК, відповідно до вимог якої скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.
З викладених обставин справи і вимог закону видно, що Г. без поважних причин пропустив строки для звернення із скаргою.
На підставі встановлених обставин справи і вимог закону апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.198 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Г. відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий
Судді