Утримання позики та пенсійні внески
ПИТАННЯ: Чи є правомірною вимога Пенсійного фонду про необхідність перерахування пенсійних внесків в останній день місяця нарахування заробітної плати із сум, утриманих із зарплати при поверненні позики працівником? Якщо так, то які можуть бути застосовані штрафні санкції у разі порушення зазначених вимог?
ВІДПОВІДЬ: На цей час трапляються ситуації, коли керівництво підприємства приймає рішення про видачу своїм працівникам позичок (позик), які надалі за заявою працівника погашаються шляхом щомісячного утримання із заробітної плати певних сум. Перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у свою чергу, провадиться підприємством у день, коли здійснюється фактична видача заробітної плати. Однак працівники Пенсійного фонду вважають, що перерахування страхових внесків з грошових коштів, що спрямовуються у рахунок погашення позики, згідно з абз. 8 ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV повинно провадитися не у день отримання заробітної плати, а в останній день місяця, за який нараховано заробітну плату (лист Пенсійного фонду від 19.01.2005 р. № 494/04).
Зазначена вимога ґрунтується на тому, що таке утримання із заробітної плати прирівнюється працівниками Пенсійного фонду до отримання працівником підприємства послуги з погашення позики. І у зв'язку з цим, згідно з абз. 3 пп. 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, сплата страхових внесків у разі отримання товарів (послуг) або якихось інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат (доходу) повинна здійснюватися в останній робочий день місяця.
На цій підставі до підприємств застосовуються фінансові санкції, установлені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, у вигляді штрафу у розмірі 10% вчасно не сплачених страхових внесків, нараховується пеня за увесь період несплати, включаючи день погашення, а також посадові особи підприємства притягаються до адміністративної відповідальності.
Спробуємо розібратися в наведеній ситуації.
Утримання сум на погашення позики провадиться не на підставі факту нарахування заробітної плати, а на підставі цивільно-правових відносин, що породжують відповідні правовідносини між працівником, який зобов'язаний сплатити певну грошову суму, та іншою особою, яка набула право на отримання від працівника такої суми. Підставою для утримання із заробітної плати певних сум є заява (розпорядження, доручення) працівника або сам договір позики між роботодавцем (позикодавцем) і працівником (позичальником).
Таким чином, факт утримання із заробітної плати грошових коштів є різновидом виконання працівником-позичальником свого зобов'язання з повернення суми позики. Чи можна операцію з погашення позики працівника шляхом щомісячного утримання із заробітної плати певних сум вважати послугою?
У ряді нормативних документів надані визначення послуг, наведемо деякі з них.
Так, у п. 17 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-XII “Про захист прав споживачів” у редакції від 01.12.2005 р. № 3161-ІV послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачу певного визначеного договором матеріального або нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У ст. 1 Закону України від 01.12.2005 р. № 3164-IV “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається і купується під час торгових операцій.
У Державному класифікаторі ЗЕД ДК 012-97, затвердженому наказом Держстандарту від 02.06.1997 р. № 324, послуги - це результат трудової діяльності, який відображається у корисному ефекті, особливій споживчій вартості.
Відзначимо, що відносини працівника і роботодавця щодо погашення позики шляхом щомісячного утримання із заробітної плати певних сум не підпадають під жодне з вище наведе-них визначень.
Стосовно податкового законодавства, то згідно з положеннями Закону про ПДВ під продажем послуг розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Повернення позики визначається як платіж, який за своєю економічною і юридичною суттю не тотожний терміну “послуга”.
Крім того, у податковому обліку поставка послуг, зокрема, включає також надання права користування або розпорядження товарами в межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, утому числі промислової, власності.
У нашому випадку за своєю юридичною суттю погашення позики шляхом щомісячного утримання із заробітної плати певних сум не підпадає під правовідносини лізингу, оренди, відносини щодо передачі прав інтелектуальної власності.
Таким чином, з вищенаведеного випливає, що операцію з погашення позики не можна вважати послугою.
Крімтого.згідно з абз. 8 ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 відзначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з отриманням (перерахуванням) грошових коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі у безготівковій або натуральній формі, чи з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) грошових коштів на оплату праці (виплати доходу) вважаються такі операції:
- отримання відповідних сум готівкою,
- зарахування на банківський рахунок отримувача,
- перерахування за дорученням отримувача на якісь цілі,
- отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат (доходу),
- фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, або будь-яких інших відрахувань.
Визначимо, що в ситуації, яка розглядається, буде вважатися фактичним отриманням результатів погашення позики.
У нашій ситуації фактичне зарахування на банківський рахунок отримувача (тобто розрахунковий рахунок підприємства) здійснюється у день виплати заробітної плати, коли сума, що належить до виплати працівнику на руки: зменшується на суму позики й у таки й спосіб залишається (зараховується) на розрахунковому рахунку підприємства. Жодним іншим способом в останній день місяця фактичне погашення позики із заробітної плати працівника здійснитися практично не може.
Таким чином, з вище-наведеного випливає, що у працівників Пенсійного фонду немає ніяких підстав вимагати від підприємств перерахувань пенсійних внесків в останній день місяця у разі погашення позики шляхом утримання із заробітної плати певної суми, оскільки в останній день місяця не здійснюється фактична виплата доходу жодним з п'яти вищезазначених способів.
Список використаних нормативно-правових актів
Закон № 1058 - Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-І\/ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.
“Консультант бухгалтера” № 32-33 (364-365) 14 серпня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)