ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.09.2005
Про стягнення матеріальної та моральної шкоди
(витяг)
У грудні 2001 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплект" (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Г. про стягнення з нього 8 тис. 948 грн матеріальної та 2 тис. 500 грн моральної шкоди. Позовні вимоги воно обґрунтувало тим, що 5 травня 2001 р. Г. керуючи автомобілем "Тойота-Старлет", при здійсненні розвороту виїхав на смугу зустрічного руху, перешкодивши руху автомобілю "Пежо-405" під керуванням водія ТОВ, унаслідок чого сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП) та було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб.
За фактом ДТП було порушено кримінальну справу за обвинуваченням Г. за ч. 1 ст. 215 КК ( 2000-05 ), провадження в якій Хмельницький міський суд постановою від 10 жовтня 2001 р. закрив у зв'язку з декриміналізацією злочину.
У квітні 2002 р. Г. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ на його користь 5 тис. 18 грн на відшкодування матеріальної та 5 тис. 500 грн - моральної шкоди. Свої вимоги він мотивував тим, що у ДТП винний водій ТОВ, який перевищив допустиму в місті швидкість руху і мав можливість запобігти зіткненню автомобілів.
Хмельницький міський суд рішенням від 5 серпня 2002 р. позов ТОВ задовольнив частково: постановив стягнути з Г. на користь позивача 7 тис. 605 грн на відшкодування матеріальної та 900 грн - моральної шкоди, 250 грн та 76 грн державного мита - витрат за проведення експертизи; у задоволенні зустрічного позову Г. до ТОВ відмовив.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 2 грудня 2002 р. рішення суду першої інстанції залишив без зміни.
У касаційній скарзі Г., пославшись на порушення судами норм матеріального права, просив ухвалені судові рішення скасувати, справу розглянути по суті та його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а ТОВ в задоволенні позовних вимог відмовити.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Міський та апеляційний суди, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ у частині відшкодування матеріальної шкоди, дійшли правильного висновку, що Г. порушив п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України ( 1306-2001 ) і це має прямий причинний зв'язок з наслідками ДТП, що підтверджено висновком експерта від 22 червня 2001 р., а тому на нього і було покладено обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду.
Суди також обґрунтовано врахували, що перевищення водієм ТОВ швидкості, хоча і не мало прямого причинного зв'язку з наслідками, що настали, але могло призвести до заподіяння більш значної шкоди.
Ураховуючи це, міський суд зменшив розмір відшкодування матеріальної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди на користь ТОВ, суди виходили з того, що воно тривалий час не могло користуватися автомобілем представницького класу, і через що зазнало втрат немайнового характеру.
Однак із таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 440-1 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
У п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р. N 5 ) роз'яснено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до її діяльності.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не встановили обставини (факти) на підтвердження спричинення ТОВ утрат немайнового характеру, які могли бути визнані моральною (немайновою) шкодою. За таких обставин задоволення позову ТОВ у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди є неправильним застосуванням норми матеріального права.
З огляду на наведене та керуючись ст. 336 ЦПК, ст. 440-1 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Г. задовольнила частково: рішення Хмельницького міського суду від 5 серпня 2002 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 грудня 2002 р. у частині задоволення позову ТОВ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди змінила, відмовивши у задоволенні позову ТОВ до Г. в цій частині на підставі п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341 ЦПК ( 1618-15 ); в іншій частині судові рішення залишила без зміни.