ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.04.2004
Справа N 2/245
Про стягнення суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2003 року у справі № 2/245 за позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до товариства з обмеженою відповідальністю "ВП" про стягнення суми, - встановив:
У серпні 2003 року Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВП" про стягнення штрафу в розмірі 700 грн. та пені в сумі 525 грн., посилаючись на те, що рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18 квітня 2003 року № 05-03/12-2 про накладення штрафу не виконано у тридцятиденний термін.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2003 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2003 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 700 грн. штрафу, 525 грн. пені та судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з вимог Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) та того, що порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції полягає у неправомірному використанні фірмового найменування (основної, ідентифікуючої його частини), яке не потребує спеціальної реєстрації (на відміну від знаків для товарів і послуг) і це використання може призвести до змішування з діяльністю іншого господарського суб'єкта та його використання.
Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є законним, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, тому рішення місцевого суду підставно залишено апеляційною інстанцією без змін.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Допущені судом першої інстанції вимоги ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не є підставою для скасування судових рішень, оскільки відповідач скористався своїм правом на участь в судовому засіданні другої інстанції, висловлював свої доводи та міркування, в тому числі і ті, що містяться в касаційній скарзі з приводу заявлених вимог, надавав докази, яким судом другої інстанції дана належна оцінка.
З огляду на викладене, рішення та постанова у справі зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2003 року у справі № 2/245 без змін.