КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
Судова колегія в цивільних справах
УХВАЛА
31 березня 1999 року
Справа № 870 1999 р.
Про поновлення на роботі і стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу
Категорія 22
Головуючий в І інстанції С.
Доповідач А.
31 березня 1999 року судова колегія в цивільних справах Київського міського суду у складі:
Головуючого судді Т.
Суддів А., Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за касаційною скаргою Управління справами Національної Академії наук України на рішення Радянського районного суду м. Києва від 28 січня 1999 року у справі за позовом П. до Управління справами Національної Академії наук України про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідь судді міського суду, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія встановила:
В вересні 1998 року П. пред’явив позов до Управління справами Національної Академії наук України про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Зазначав, що з 18 жовтня 1991 року працював у відповідача на посаді начальника житлово-комунальної контори № 2 АН України. 12 травня 1993 року з ним було укладено трудовий контракт строком на п’ять років. Строк дії трудового контракту закінчився 12 травня 1998 року, але він продовжував виконувати роботу за посадою, трудовий договір розірвано не було. В серпні відповідач запропонував підписати додаткову угоду про продовження строку дії трудового контракту до 1 вересня 1998 року, з чим не погодився позивач.
Наказом керуючого Управління справами Національної Академії наук України від 12 серпня 1998 року позивач звільнений з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з закінченням строку дії трудового контракту і відмовою від укладання додаткової угоди про продовження строку дії трудового контракту.
Посилаючись на те, що після закінчення строку дії трудового контракту трудові відносини не були розірвані і дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Радянського районного суду м. Києва від 28 січня 1999 року позов задоволений.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, мотивуючи тим, що при вирішені спору суд неповно встановив обставини справи, а зібраним доказам дав неправильну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню із таких підстав.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що після закінчення строку дії трудового контракту трудові відносини з позивачем не були припинені, жодна із сторін не наполягала на розірвані договору, тому дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк, а відповідач не вправі вимагати укладання нового контракту.
З такими висновками суду погодитися неможна, оскільки вони зроблені без дослідження всіх обставин справи, без належної правової оцінки зібраних доказів.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що на керівну посаду, яку займав позивач, працівника можна прийняти лише шляхом укладання трудового контракту. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 “Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності”, прийнятої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та для вдосконалення порядку застосування контрактної форми наймання на роботу керівників підприємств, що є у загальнодержавній власності, на постанову Президії Академії наук України від 18 лютого 1993 року “Про порядок заміщення посад керівників організацій і підприємств Академії наук України” та Положення про порядок заміщення посад керівників організацій і підприємств Академії наук України.
Зазначені доводи відповідача мають суттєве значення для правильного вирішення спору, проте належним чином судом не досліджені, всупереч вимогам ч. 4 ст. 203 ЦПК України в рішенні не наведені доводи, за якими суд відхиляє зазначені докази відповідача.
З огляду на недоліки допущені судом при розгляді справи, судове рішення не може залишатися в силі.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, встановити дійсні права та обов’язки сторін, їх доводам і запереченням дати належну правову оцінку і постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 317, ст. 310-312 ЦПК України, судова колегія ухвалила:
Касаційну скаргу Управління справами Національної Академії наук України задовольнити.
Рішення Радянського районного суду м. Києва від 28 січня 1999 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Головуючий
Судді