Рекомендація N R (91) 8
Комітету міністрів Ради Європи
"Про розвиток освіти з питань довкілля в шкільних
системах"
Ухвалено
Комітетом міністрів на
460-му засіданні заступників
міністрів
від 17 червня 1991 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,
беручи до уваги Стокгольмську декларацію з питань довкілля людини та Світову хартію природи,
беручи до уваги висновки Міжурядової конференції ЮНЕСКО/ЮНЕП у Тбілісі (1977), Московського міжнародного конгресу (1987) та інших різних міжнародних заходів і програм у справі освіти з питань довкілля,
беручи до уваги Конвенцію про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ у Європі (Бернська конвенція),
беручи до уваги резолюцію (71) 14 "Про введення засад охорони природи в освіту" та вважаючи, що її модернізацію спричинили:
- погіршення таких факторів, як різке зростання населення та поява нових проблем, наприклад, кліматичні зміни й виникнення дір в озоновому шарі;
- потреба забезпечити включення в освітні програми питань, пов'язаних з проблемами довкілля та небезпекою, що постає перед довкіллям і суспільством;
- потреба зменшити розбіжність між прогресом у науці й техніці та їхнім висвітленням у школах;
- потреба ввести до навчальних програм численні джерела інформації, що мають тенденцію до зростання і доступні для учнів,
пам'ятаючи про перегляд пропозицій, зроблений учасниками 38-го Вчительського семінару Ради Європи (Донауешинген, листопад 1987 р.),
підтверджуючи висновки доповіді Світового комітету з питань довкілля та розвитку під назвою "Наше спільне майбутнє" (доповідь Брундтланд),
знаючи, що стан довкілля досяг критичного рівня,
будучи переконаним, що нинішня ситуація є результатом збігу двох явищ, а саме: значного зростання населення й глобалізації індустріального суспільства,
підкреслюючи планетарні виміри проблем довкілля й потребу сприяти моделі управління ресурсами, яка враховувала б незалежність індивідуумів і народів,
зазначаючи, що значний розвиток науки і зростання технологічних потужностей вимагають від індивідуумів підвищеного почуття відповідальності за довкілля, спільну людську спадщину,
визнаючи, що люди мають право на здорове і екологічно збалансоване довкілля, від якості якого залежить їхня гідність та благополуччя,
будучи переконаними, що освіта з питань довкілля є одним з найліпших способів відновлення балансу між індивідуумами й природою і забезпечує раціональне та розумне управління ресурсами планети в контексті безперервного розвитку,
вважаючи, що увагу, приділену захисту довкілля в навчальних програмах, треба посилити та що визнання довкілля й повага до нього повинні бути основним принципом викладання всіх предметів,
будучи переконаним, що освіта повинна складатися не тільки з розвитку знань і розуміння екології й біології, а й із заохочення більш позитивного особистісного ставлення до природи й довкілля,
прагнучи, щоб освіта ґрунтувалась на етичному підході, який є суттєвим для розсудливого застосування знань,
усвідомлюючи хвилюючі та емоційні стосунки з природою й довкіллям,
наголошуючи, що освіта з питань довкілля в школах повинна бути невіддільною від тієї, що її здобувають удома, в молодіжних організаціях та в позашкільній діяльності,
рекомендує урядам держав-членів:
- виробляючи або переглядаючи свою освітню політику з питань довкілля, пам'ятати керівні принципи, викладені в Додатку до цієї рекомендації;
- гарантувати вчителям можливість поновлювати та урізноманітнювати шкільну діяльність і основні навчальні процеси завдяки забезпеченню їх ресурсами, що дасть педагогам змогу:
- використовувати й розвивати активні навчальні методи, спрямовані на ознайомлення з довкіллям та поліпшення його стану;
- використовувати позашкільні можливості для освіти з питань довкілля;
- використовувати нові технології (наприклад, аудіовізуальні засоби, комп'ютерні системи та телематику (комп'ютеризований дистанційний зв'язок) для візуалізації певних понять;
- отримувати навчальні матеріали та освітні модулі, що задовольняють потреби освіти з питань довкілля;
- сприяти встановленню робочих відносин із дослідницькими інститутами в галузі природничих, соціальних наук і освіти;
- розвивати активну й стимулюючу політику для початкового навчання і підвищення кваліфікації вчителів завдяки:
- впровадженню належних елементів до їхніх навчальних програм;
- створенню в школах і поза ними освітнього простору, сприятливого для духовного пробудження учнів та для практичної діяльності;
- створювати інфраструктуру, призначену допомагати вчителям та іншим особам, залученим до освіти з питань довкілля, через забезпечення консультантами, урізноманітнення кола навчальних програм, навчальних посібників і документації;
- забезпечити широке розповсюдження цієї рекомендації серед усіх зацікавлених сторін, особливо серед тих, хто розробляє навчальні програми, а також серед консультантів у галузі освіти, інструкторів вчителів і вчителів;
- поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про передачу змісту цієї рекомендації урядам держав, які є сторонами Європейської культурної конвенції, але не є членами Ради Європи.