ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.01.2004
Справа N 2/64
Про стягнення податкового боргу
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів:
розглянувши у відкритому Ужгородської міжрайонної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.06.2003
у справі № 2/64
господарського суду Закарпатської області
за позовом Ужгородської міжрайонної державної
податкової інспекції
до Військової частини 1493
про стягнення податкового боргу в сумі
24 721, 75 грн.,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
ДПІ в Ужгородському районі (правонаступником якої є Ужгородська МДПІ) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Військової частини 1493 податкової заборгованості в сумі 24 721, 75 грн., у тому числі 24 576, 75 грн. - податкової заборгованості по податку з власників транспортних засобів та 145, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2003 у справі № 2/64 позов задоволено: стягнуто з Військової частини 1493 на користь бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації суму 24 721, 75 грн. податку з власників транспортних засобів (у тому числі 145, 00 грн. - пені).
За результатами розгляду апеляційної скарги Військової частини 1493 Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 24.06.2003, якою рішення місцевого господарського суду скасовано, а в позові - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Ужгородська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2003, а рішення господарського суду Закарпатської області від 12.05.2003 - залишити в силі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Ужгородська МДПІ посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ), тоді як слід було застосовувати ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ). Також, на думку заявника, суд вийшов за межі своїх повноважень, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181- 14 ) з мотивів, викладених у касаційній скарзі.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно свідоцтва від 23.10.2001 № 051/01 Військову частину 1493 зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності у Прикордонних військах та включено до ЄДРПОУ.
Військовою частиною 1493 (до 15.03.2001 це був окремий КПП "З") на протязі 2000-2002 рр. було подано до органу податкової служби розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на загальну суму 24 576, 75 грн..
Вважаючи зазначену в поданих відповідачем розрахунках суму податку з власників транспортних засобів узгодженим податковим зобов'язанням, позивач направив йому податкову вимогу від 11.02.2002 № 2/345, яку відповідачем було одержано 12.02.2002.
Виходячи з даних облікової картки відповідача, за станом на день звернення з позовом за ним рахується заборгованість в сумі 24 576, 75 грн.. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що поданий відповідачем розрахунок податку з власників транспортних засобів містить самостійно визначене ним податкове зобов'язання, яке вважається узгодженим з дати його подання до податкового органу; узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені законодавством, є податковим богом платника податку, що підлягає примусовому стягненню за рішенням суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки відповідно до Закону Україну "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, то вимоги ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) необхідно застосовувати відповідно до вимог пп.4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), як факт наявності "конфлікту інтересів", на користь платника податків.
За таких обставин апеляційний господарський суд зазначив, що судом помилково зроблено висновок про правомірність вимог позивача.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Частинами 1, 3 статті 1 цього Закону в редакції Закону України від 22.12.1998 № 333-ХІV "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Враховуючи ту обставину, що Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) є спеціальним законом про оподаткування, виходячи з правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) слід застосовувати з врахуванням вищезазначеного правила співвідношення спеціальної і загальної норм права.
Виходячи з наведеного, апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) в результаті чого прийняті помилкові рішення щодо наявності законних підстав для звільнення військової частини від сплати спірної суми податкового зобов'язання.
Закони України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" та "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) не є законами про оподаткування, а отже у суду не було підстав для їх застосування при вирішенні даного спору як таких, що не регулюють правовідносини в сфері оподаткування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2003 підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду Закарпатської області від 12.05.2003 - залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.08.2003 № 1034/9/10-0 задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2003 у справі № 2/64 скасувати, а рішення господарського суду Закарпатської області від 12.05.2003 - залишити без змін.