Щодо особливостей посвідчення заповітів
ПИТАННЯ: Які особливості посвідчення заповітів?
ВІДПОВІДЬ: Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків.
Не допускається вчинення заповіту через представника.
Заповіт складається однією фізичною особою (крім заповіту, що складається подружжям).
Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.
Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів.
Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності та у присутності запрошених ним двох свідків заповіт може підписати інша фізична особа згідно з п.7 зазначеного вище Порядку*.
Текст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини.
Присутність не менш як двох свідків є обов’язковою умовою при посвідченні заповітів.
Свідком може бути фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність.
Свідком не може бути:
нотаріус або інша посадова, службова особа;
спадкоємець за заповітом;
член сім’ї та близький родич спадкоємця за заповітом;
фізична особа, яка не може прочитати або підписати заповіт внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.
У заповіті зазначаються прізвище, ім’я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Свідок несе відповідальність за шкоду, заподіяну ним внаслідок розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з його участю у вчиненні нотаріальної дії, в установленому законодавством порядку.
Для посвідчення заповіту від відповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або нерухоме чи рухоме майно, обов’язок надати іншій особі право користування таким майном або певною його частиною.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини і є нікчемною, якщо суперечить закону або моральним засадам суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, порядок розпорядження особистими паперами, виконання певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети тощо).
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов’язана роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦКУ про право на обов’язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 ЦКУ щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз’яснює заповідачу його право:
скасувати чи внести зміни до заповіту;
заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку;
заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);
заповісти майно одній або кільком особам - як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;
позбавити у заповіті права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;
зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.
У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер рахунка, назва і місцезнаходження банку (фінансової установи), в якій зберігається вклад.
Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках. Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.
Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, зобов’язаний передати один примірник посвідченого ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача; якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до державного нотаріального архіву м.Києва.
Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру в установленому Мін’юстом порядку.
_________________________
*Порядок - Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 33/2006, 18.08.2006
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”