ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.05.2005
Справа N 41/483
Про визнання недійсним рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємця [...]
на постанову від 21.01.05 Київського апеляційного господарського суду
у справі N 41/483 господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємця [...]
до Київської міської ради
3-ті особи:
1. Приватне підприємство "Південний"
2. Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники сторін: [...]
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 в задоволенні позову про визнання недійсним п. 29 рішення Київської міської ради N 298-3/1732 "Про погодження місць розташування об'єктів", зобов'язання Київської міської ради прийняти рішення про подовження договору користування земельною ділянкою по вул. Вербицького, 18 із приватним підприємцем [...], як попереднім користувачем - відмовлено з тих підстав, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення вже не був законним користувачем земельної ділянки; не було потреби узгоджувати з ним умови її вилучення. Рішення відповідача не порушує прав позивача.
В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги вимоги ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ). У відповідності до п.п. 1 п. 2 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ) Київською міською радою своїм рішенням від 08.06.2000 N 164/885 питання щодо надання земельних ділянок зі спорудою більше 20 кв. м. було віднесено до компетенції Київської міської Ради. А надання земельних ділянок у користування зі спорудами до 20 кв. м залишились у колишній районній раді. Тому позивач вважає, що як землекористувач повинен у подальшому отримувати подовження договору оренди не у райраді, а у міській раді. Суд не прийняв як докази заяви позивача від 28.02.2001, 20.04.2001 до міської ради, не повно з'ясував обставини справи щодо повноважень відповідача на укладання договорів оренди земельних ділянок під забудову споруд площею більш ніж 20 кв. м., тобто позбавив цих повноважень районні ради. Позивач вважає, що апеляційний суд порушив його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачене ст. 27 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) від 06.10.1998.
Суд не надав оцінку тому, що відповідач в порушення ст. 151 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) не погодив з землекористувачем умови вилучення земельної ділянки. Згоду на припинення права користування земельною ділянкою позивач ПП "Південний" не надавав.
Суд безпідставно прийняв як доказ по справі надану 3-ю особою ксерокопію рішення Дарницької райради N 36 від 29.12.2002 з додатками про демонтаж кіосків, встановлених з порушенням чинного законодавства, завірену печаткою 3-ї особи. Відповідно законодавству ксерокопію повинна була завірити райрада. В доповненні до касаційної скарги позивач наголошує на порушенні відповідачем Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ), на допущення посадовими особами тяганини. Суди попередніх інстанцій не виконали вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо витребування у інших організацій документів, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх судових інстанцій встановили наступне.
28.11.1995 позивач придбав торговий павільйон за адресою вул. Вербицького, 18 у м. Києві.
17.01.1997 позивач з Харківською райдержадміністрацією м. Києва уклали договір на право тимчасового користування землею терміном дії до 31.12.1997. В розділі 4 п. 4.4 договору домовились, що у разі початку робіт з реконструкції території розміщення кіоску дія договору оренди земельної ділянки припиняється.
ПП [...] 24.04.2001 звернувся до Київської міської ради і отримав лист-відповідь від 17.05.2001 з дозволом на підготовку матеріалів для попереднього погодження місця розташування об'єкта. Позивач не надав доказів суду про направлення Київському міському управлінню земельних ресурсів документів, передбачених п. 4 "Порядку надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юрособами в м. Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.03.1999 N 148/249.
14.03.2002 Київською міською радою прийнято рішення N 298-3/1732 "Про погодження місць розташування об'єктів", відповідно до якого ПП "Південний" було погоджено місце розташування торговельних павільйонів (реконструкція існуючих та створення торговельної площі з накриттям) на земельній ділянці на частині земель, відведених відповідно до рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 01.11.1976 N 1241/13 "Про відведення Управлінню капітального будівництва міськвиконкому земельної ділянки під житлове та культурно-побутове будівництво", орієнтовно площею 0,53 га. В свою чергу Управління капбудівництва, враховуючи практичну завершеність забудови житлових масивів та мікрорайонів, погодилось із вилученням зі свого землекористування земельних ділянок. І на підставі спірного рішення між Київською міськрадою в особі міського управління земельних ресурсів та ПП "Південний" був укладений договір резервування земельної ділянки від 20.05.2002 N 490. За умовами цього договору міська рада не мала права надавати зарезервовану земельну ділянку іншим юридичним та фізичним особам, а ПП "Південний" має право переважного одержання документів, що посвідчують право власності або користування зарезервованою земельною ділянкою.
На момент винесення спірного рішення у позивача були відсутні документи на землю, передбачені Земельним кодексом ( 2768-14 ). Вияв згоди на продовження строку дії договору від 17.01.1997 не є доказом правомірності користування земельною ділянкою.
Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) право власності на право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документу, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що права позивача оскаржуване рішення не порушує, оскільки у позивача право користування спірною земельною ділянкою у встановленому порядку не оформлене.
З огляду на зазначене, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі - відхиляються.
Касаційна інстанція вважає, що суди попередніх інстанцій відповідно встановленому правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.
Підстави для скасування прийнятих судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця [...] залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2005 у справі N 41/483 без змін.