Виплата додаткової пенсії.
Як сформувати забезпечення!

ПИТАННЯ: Підприємство відкриває пенсійний внесок для своїх працівників. Як відбити в обліку формування забезпечення для відшкодування наступних витрат на додаткові пенсії?

ВІДПОВІДЬ: Забезпечення є одним із видів зобов'язань і створюється для виконання майбутніх зобов'язань, що характеризуються невизначеністю. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання і їхнє розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11, відповідно до якого підприємства створюють забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

- виплату відпускних працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань за обтяженими контрактами тощо.

З метою поліпшення соціального захисту своїх працівників підприємства можуть створювати забезпечення для виплати додаткової пенсії відповідно до пенсійного плану. Облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення ведеться на субрахунку 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”.

Нагадаємо, що до набуття чинності Закону № 1057 (пп. 5.8.1 Закону про оподаткування прибутку в старій редакції) “під пенсійним планом розумівся порядок керування й розміщення накопичених пенсійних внесків, що відповідають таким вимогам:

а) пенсійні рахунки відкриваються платником податку в банках, уповноважених Кабміном України за узгодженням із НБУ;

б) вкладниками пенсійного рахунку можуть бути працівники, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

в) зняття коштів з рахунків вкладника може провадитися не раніше, ніж при досягненні ним віку, установленого Кабінетом Міністрів України, за винятком випадків, коли такий вкладник:

- виїжджає за кордон на постійне місце проживання;

- оголошений судом без звістки зниклим або померлим;

- помер;

г) у випадку смерті власника пенсійного рахунку кошти, а також відсотки, нараховані на такі кошти, передаються спадкоємцям власника такого рахунку й додаються до їхнього пенсійного рахунку в порядку, визначеному законодавством;

д) уповноважений банк зобов'язаний тримати кошти, внесені вкладниками, у ліквідній формі, відповідно до правил, установлених законодавством за пенсійним страхуванням;

е) підприємство, що відкриває пенсійний план на користь своїх працівників, повинне бути зареєстроване в порядку, передбаченому законодавством про пенсійні плани”.

Недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень у новій системі пенсійного забезпечення в Україні) є важливим доповненням до діючої системи державного солідарного страхування, на даний момент не здатної повною мірою задовольнити всі потреби громадян пенсійного віку. На сьогодні в Україні є Закон № 1057, що повинен урегулювати питання функціонування недержавного сектора в зазначеній сфері й підштовхнути його розвиток.

Нині відповідно до Закону № 1057 недержавне пенсійне забезпечення повинне формуватися за рахунок добровільних пенсійних заощаджень шляхом відрахувань у недержавні пенсійні фонди з відкриттям у системі персоніфікованого обліку індивідуального пенсійного рахунку кожному учасникові пенсійного фонду.

Законом № 1057 передбачається створення відкритих, корпоративних і професійних пенсійних фондів. Учасниками відкритих пенсійних фондів зможуть стати будь-які особи, незалежно від сфери й характеру їхньої роботи. Корпоративні пенсійні фонди зможуть створюватися працедавцями для надання пенсійного забезпечення своїм працівникам. Професійні пенсійні фонди, як видно з назви, покликані вирішувати питання пенсійного забезпечення для категорій працівників окремого роду занять (професійної діяльності).

Для того, щоб система недержавного пенсійного забезпечення працювала нормально, необхідно відповідне стимулююче податкове законодавство. Виходячи із цього, Кабінету Міністрів було доручено подати до Верховної Ради пропозиції щодо внесення змін у законодавчі акти з питань оподатковування, які б забезпечили ефективне функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення.

Такі зміни в Законі про оподаткування прибутку були прийняті.

На сьогоднішній день, якщо, відповідно до договору будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення, платник податку на прибуток сплачує на власний рахунок добровільні внески на недержавне пенсійне забезпечення найманої їм фізичної особи, він має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, що не перевищує сукупно 15 % від заробітної плати, нарахованої найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди (пп. 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку).

Порядок податкового обліку внесків на недержавне пенсійне забезпечення регулюється пп.5.6.2 Закону про оподаткування прибутку. Зауважимо, що раніше пп. 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку вимагав, аби робота на підприємстві, що добровільно платить внески на недержавне пенсійне забезпечення, була для нього основним місцем роботи. Тепер така вимога скасована.

Що же базою для розрахунку 15 %?

У новій редакції пп. 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку, на відміну від попередньої, чітко прописано, що 15 % береться від нарахованої заробітної плати. Раніше мова йшла про заробітну плату, отриману таким працівником, і аналогічно регулювалися питання з додатковим пенсійним забезпеченням: граничний розмір внесків розраховувався від “сукупного доходу, отриманого таким працівником від такого платника податку”.

На цій підставі ДПАУ в листі від 20.10.2003 р. № 8702/6/15-1316 роз'ясняла, що базою для розрахунку 15 % є зарплата “нетто”, тобто заробітна плата після утримання податку з доходів фізосіб і соціальних внесків. Тепер це питання врегульоване, і гранична величина страхових (пенсійних) внесків розраховується від заробітної плати “брутто”, тобто від суми нарахованої заробітної плати до відрахувань податку з доходів фізосіб і соціальних внесків.

Підпунктом 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку встановлено ще одне сумарне обмеження, запозичене із Закону України від 22.05.2003 p. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” - 1,4 розміра прожиткового мінімуму для працездатної особи, округлене до найближчих 10 гривень (в 2006 році 680 грн. = (483 грн. х 1,4)). При цьому відзначено, що таке обмеження застосовується “протягом такого звітного періоду”.

При буквальному прочитанні норм третього абзацу пп. 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку можна прийти до висновку, що обмеження в 680 грн. застосовується до звітного періоду.

Працедавець “протягом такого звітного періоду” має право включити у валові витрати страхові (пенсійні) внески, сума яких не вище 15 % від заробітної плати й, одночасно, не перевищує 680 грн. із розрахунку на одного працівника на місяць.

Протягом звітного періоду підприємство може включити у валові витрати пенсійні внески з недержавного пенсійного забезпечення при одночасному дотриманні двох умов, тобто такзваних “ножиць”: не більше 15 % від заробітної плати й не більше 680 грн. протягом звітного періоду.

Законом про оподаткування прибутку (пп. 7.2.4) передбачено, що якщо договір недержавного пенсійного забезпечення розривається до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, у результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми або повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку, то платник податку, що збільшив валові витрати, відповідно до норм пп. 5.6.2 Закону про оподаткування прибутку, зобов'язаний включити до складу своїх валових доходів відповідного звітного періоду суму таких попередньо оплачених платежів (внесків, премій), що збільшена на суму пені, нараховану на суму податкового боргу.

Пеня розраховується з початку податкового періоду, що йде за періодом, у якому такий платник податку вперше збільшив валові витрати на суму страхових платежів у межах договору, до дня подання Декларації з податку на прибуток підприємства за результатами податкового періоду, на який припадає факт дострокового розірвання договору або порушення його вимог. При цьому викупна сума або її частина, що повертається платникові податку страховиком, не включається до складу валового доходу такого платника податку.

Також необхідно нагадати, що до 1 січня 2009 року не підлягають оподаткуванню з доходів фізичних осіб кошти, які, згідно із Законом України від 20.04.2000 р. № 1674-III “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Киевгорстрой” у редакції від 07.02.2002 р. № 3044-III, виплачуються фізичним особам відповідно до договорів пенсійних внесків, укладеним у період проведення такого експерименту (за виключенням випадків, коли кошти знімаються вкладником з пенсійного рахунку з порушенням умов, зазначених у договорі пенсійного внеску).

Наприклад. Підприємство здійснило у звітному періоді відрахування на додаткове пенсійне забезпечення за пенсійною програмою за рахунок коштів підприємства - 7500 грн. (у межах граничних сум) і за рахунок внесків працівників - 3500 грн. У цьому ж звітному періоді нараховані додаткові пенсії в сумі 570 грн.

Порядок відбиття цих операцій у бухгалтерському й податковому обліку наведемо в табл.

Таблиця

Список використаних нормативно-правових актів

Закон № 1057 - Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12 1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

П(С)БО 11 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.012000 р. № 20.

“Консультант бухгалтера” № 39 (371) 25 вересня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей