Польове забезпечення й середня зарплата
ПИТАННЯ: Чи враховується польове забезпечення, виплачуване працівникам при виконанні робіт вахтовим методом, при розрахунку середньої заробітної плати?
ВІДПОВІДЬ: Будь-яка система оплати праці на підприємствах застосовується в сполученні із преміальною системою й системою доплат і надбавок, що, у свою чергу, не тільки стимулює працю працівників, але і є додатковим джерелом заробітку.
Форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат регламентуються КЗпП України, Законом про оплату праці й іншими нормативними документами.
Разом із цим, виходячи з розмірів середньої заробітної плати або середнього заробітку, проводяться різні види виплат, зокрема:
- перерви в роботі матерів, що годують;
- за виконання державних і суспільних обов'язків;
- усі види відпусток;
- допомога за тимчасовою непрацездатністю.
Крім того, середній заробіток зберігається:
- за працівниками, що перебувають у медичній установі на обстеженні;
- за донорами в день обстеження й у день здачі крові, а також у наданий їм день відпочинку після кожного дня здачі крові;
- при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу;
- в інших випадках, коли відповідно до діючого законодавства виплати здійснюються виходячи із середньої заробітної плати.
При вирахуванні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження варто керуватися Порядком № 100. Однак, згідно з п. 4 зазначеного Порядку, деякі виплати при вирахуванні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження не враховуються, у тому числі й надбавки, виплачувані замість добових.
Уточнимо, про які надбавки мова йде в наведеному пункті.
У цей час установлення таких надбавок регулюється Постановою КМУ від 31.03.1999 р. № 490 “Про надбавки (польовому забезпеченні) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в русі або має роз'їзний (пересувний) характер”.
Відповідно до згаданої Постанови, розміри зазначених надбавок повинні бути передбачені колективним договором підприємства або ж установлені за домовленістю із замовником, але при цьому не повинні перевищувати граничні норми, установлені законодавством.
При встановленні надбавок кожне підприємство враховує не тільки розмір граничних норм, але й інші суттєві фактори. Не останнє місце серед цих факторів займає й фінансовий стан підприємства.
Необхідно врахувати, що граничні розміри надбавок залежать також і від місця розташування об'єктів, на яких виконуються роботи.
Так, якщо робота постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний характер у межах України, граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми добових витрат, установлені КМУ для відряджень у межах України.
Якщо ж робота постійно проводиться в русі або має роз'їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених чинним законодавством для відряджень за кордон.
Відповідно до пп. 5.4.8 Закону про оподаткування прибутку підприємств зазначені граничні норми встановлюються в гривнях у єдиній сумі для відряджень за кордон, незалежно від країни відрядження й статусу населених пунктів й у єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ й організацій усіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами й організаціями, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджетів), затверджені Постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України й за кордон”.
Відповідно до зазначеної Постанови розмір граничних норм добових витрат у цей час становить:
а) у випадку, якщо в рахунки на оплату вартості проживання в готелях (готелях) не включаються витрати на харчування: для відряджень у межах України - 25 гривень, для відряджень за кордон - 280 гривень;
б) у випадку, якщо в рахунки на оплату вартості проживання в готелях (готелях) включаються витрати на:
- одноразове харчування для відряджень у межах України - 20 гривень, за кордон - 224 гривні;
- двохразове харчування для відряджень у межах України - 15 гривень, за кордон - 754 гривні;
- триразове харчування для відряджень у межах України - 10 гривень, за кордон - 98 гривень.
Отже, при виконанні згаданих робіт за кордоном надбавки (польове забезпечення) за роз'їзний характер робіт не повинні перевищувати, відповідно, залежно від включення або не включення витрат на харчування в рахунки на оплату вартості проживання працівника в готелях:
- 224 грн. (280 грн. х 0,8) - при не включенні в рахунки витрат на харчування;
- 779 грн. 20 коп. (224 грн. х 0,8) - при включенні в рахунки витрат на одноразове харчування;
- 723 грн. 20 коп (154 грн. х 0,8) - при включенні в рахунки витрат на двохразове харчування;
- 78 грн. 40 коп. (98 грн. х 0,8) - при включенні в рахунки витрат на триразове харчування.
Строк відрядження працівників, які направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт у межах України, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів (п. 1.1 розділу І Інструкції № 59).
Крім того, Згідно з п. 5.6. Постанови Державного комітету СРСР з праці й соціальних питань, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 р. № 794/33-82 “Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт” працівникам, які виконують роботи вахтовим методом (включаючи працівників підприємств й організацій торгівлі й громадського харчування, зв'язку, транспорту, установ охорони здоров'я й інших, на які покладене обслуговування колективів, що працюють вахтовим методом), за кожний календарний день перебування в місцях провадження робіт у період вахти, а також за фактичні дні знаходження в дорозі від місця знаходження підприємства (пункту збору) до місця роботи й назад замість добових виплачується надбавка за вахтовий метод роботи.
Нагадаємо читачам, що вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання. Робота організується за спеціальним режимом праці, як правило, при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.
Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об'єкти (ділянки), на яких здійснюється безпосередня трудова діяльність. Переміщення працівників у зв'язку зі зміною місця дислокації об'єктів (ділянок) роботи не є переведенням на іншу роботу й не вимагає згоди працівників. Напрямок працівника на вахту не є службовим відрядженням. Часом вахти вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку на об'єкті (ділянці).
Таким чином, виходячи з вищесказаного, польове забезпечення, виплачуване працівникам за роботу вахтовим методом, при розрахунку середньої заробітної плати не враховується Згідно з п. 4 Порядку № 100.
Що стосується питань оподатковування, то необхідно відзначити таке - базою для нарахування й утримання внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування є фактичні витрати на оплату праці.
Згідно з п. 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, які не включаються у фонд оплати праці.
У зв'язку з тим, що ці виплати не є витратами на оплату праці й не визначені як об'єкт для розрахунку страхових платежів, то внески в соціальні фонди ні нараховувати на польове забезпечення, ні втримувати з нього не потрібно.
Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, які виплачуються в розмірах, передбачених колективними договорами або за згодою із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених Постановою КМУ № 663, Інструкцією № 59, не є об'єктом оподаткування з доходів фізичних осіб за підставами, установленими пп. 4.3. 2 Закону про податок з доходів фізосіб. Аналогічна думка наведена в листі ДПАУ від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116.
Список використаних нормативно-правових актів
КЗпП України - Кодекс законів про працю України.
Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”.
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.
Закон про податок з доходів фізосіб - Закон України від 22.05.2003 р. № 889-1V “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Порядок № 100 - Порядок вирахування середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Постанова № 663 - Постанова КМУ від 23.04.1999 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України й за кордон”.
Інструкція № 59 - Інструкція про службові відрядження в межах України й за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59 у редакції від 10.06.1999 р. № 146.
“Консультант бухгалтера” № 39 (371) 25 вересня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)