ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.07.2004
Справа N 11/415
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Н-ську по роботі з великими
платниками податків
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 16.02.2004р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Національної акціонерної компанії "ХХХ"
м. Н-ськ
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Н-ську по роботі з великими
платниками податків, м. Н-ськ
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень та рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. №14-236 від. 24.07.2002, Б.Б.Б. -дов. № 14-67 від 16.02.2004
від відповідача: В.В.В. - дов. №1149/9/10-1200 від 15.01.2004, Г.Г.Г. - дов. № 1081/9/10-1200 від 14.01.2004, Д.Д.Д. - дов. № 1152/9/10-1200 від 15.01.2004, Е.Е.Е. - дов. №16456/9/10-2200 від 05.07.2004 Є.Є.Є. - дов. № 16457/9/10-2200 від 05.07.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.12.2004 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення СДПІ у м. Н-ську по роботі з великими платниками податків від 28.08.2003 № 0000611604/0 зі сплати в бюджет пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 65 599 526,78 грн., повідомлення - рішення від 26.09.2003 №0000611604/1 зі сплати в бюджет пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 65 599 526,78 грн., повідомлення-рішення від 24.09.2003 №19197/10/16-4200.
Постановою від 16.02.2004 Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Києва від 30.12.2004 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду СДПІ у м. Н-ську по роботі з великими платниками податків звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами були порушені норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 15, 21, 24, 37, 65, 71 Митного кодексу України ( 1970-12 ), п. 3.2 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом ДМС України від 17.11.1998 № 723, ст. 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних операцій) у галузі зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) та ст.ст. 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Н-ську по роботі з великими платниками податків від 28.08.2003 за №0000611604/0, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 65 829 366,32 грн.
26.09.2003 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000611604/1.
Господарським судом встановлено, що 22.06.2000 НАК "ХХХ" та Компанією "YYY" (далі - YYY) укладено договір № 03-299/2000, предметом якого є закачування належного "YYY" природного газу в підземні сховища позивача, зберігання та відбір з цих підземних сховищ газу для забезпечення експортних поставок газу "YYY" в європейські країни та газозабезпечення споживачів України.
Газ, який завозився за цим контрактом, залишався власністю "YYY" і лише зберігався в ПСГ НАК "ХХХ".
Надходження природного газу в обсязі, зазначеному в акті здачі - приймання природного газу від 12.07.2000 на територію України підтверджується вантажною митною декларацією від 10.08.2000 за № 001555.
Підпункти 1 та 4 ст. 15 Митного кодексу України ( 1970-12 ) визначають, що "під ввезенням" в Україну розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів і інших предметів, а під "пропуском через митний кордон України" розуміється дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці.
Частиною 1 ст. 69 Митного кодексу України ( 1970-12 ) встановлено, що товари й інші предмети пропускаються через митний кордон України з метою: - вільного використання на митній території України або за її межами; - тимчасового ввозу на митну територію України або тимчасового вивозу за межі такої території; - транзиту через територію України.
З моменту митного оформлення імпортованих товарів у режимі тимчасового ввозу (ВМД у режимі ІМ-31 "Тимчасовий ввіз") дані товари вважаються ввезеними на територію України, оскільки вони пропущені через митний кордон України.
Господарським судом також встановлено, що 15.09.2000 НАК "ХХХ" (покупець) та "YYY" (продавець) уклали контракт купівлі-продажу природного газу № 03-573/2000. Відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 12.01.2001 "YYY" передала, а НАК "ХХХ" прийняла природний газ в підземних сховищах газу на території України в обсязі 140 000 000 куб.м. Даний обсяг природного газу, був раніше завезений на територію України за контрактом № 03-299/2000 від 22.06.2000, тому передача природного газу за контрактом № 03-573/2000 від 15.09.2000 відбувалась на території України і не підлягала митному оформленню.
Кошти за контрактом № 03-573/2000 від 15.09.2000, в оплату вартості природного газу, перераховані НАК "ХХХ" 10.07.2001 в сумі 283 683 233,30 рос. руб. (9 674 306 дол. США). Отже, поставка товару за цим контрактом відбулась раніше оплати вартості цього товару. Це виключає, можливість застосування норм статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) до зазначених правовідносин, оскільки авансовий платіж не здійснювався, а оплата відбулась після поставки природного газу. Господарським судом встановлений факт поставки газу за контрактом від 15.09.2000 № 03-573/2000.
Статтею 9 Митного кодексу України ( 1970-12 ) встановлено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Під митною справою, відповідно до статті 1 Митного кодексу України ( 1970-12 ), розуміється порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики.
Стаття 16 Митного кодексу України ( 1970-12 ) передбачає, що державні та інші органи, що відповідно до законів України не здійснюють загального керівництва митною справою, не вправі приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів.
У відповідності зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарський суд встановив, що 15.01.2001 позивачем та ВАТ "ZZZ" укладено контракт № 1ГУ-01, предметом якого був транзит в 2001 році російського природного газу через територію України трубопровідним транспортом, поставка російського природного газу позивачу в рахунок оплати послуг з транзиту, приймання та передача природного газу українським споживачам.
Сума авансованих коштів ВАТ "ZZZ" та авансових поставок природного газу за контрактом 1ГУ-01 від 15.01.2001, станом на 01.05.2001, складала 176 099 730,90 дол. США.
Розрахунки нерезидентом (ВАТ "ZZZ") за послуги, надані: - в травні 2001 проведені в повному обсязі, залишок авансованих коштів та авансових поставок газу на 01.06.2001 складав 156 574 092,83 дол. США; - в червні 2001, проведенні в повному обсязі, залишок суми здійсненого раніше авансування станом на 01.07.2001 складав 111 370 787,73 дол. США; - в липні 2001 проведені в повному обсязі, залишок авансованих коштів та авансових поставок газу на 01.08.2001 складав 53 256 668,50 дол. США; - в серпні, проведені в повному обсязі, залишок авансованих коштів та авансових поставок газу на 01.09.2001 складав 63 465 150,49 дол. США; - у вересні 2001 року, проведені в повному обсязі, залишок авансованих коштів та авансових поставок газу на 01.10.2001 складав 24 355 619,28 дол. США.
ВАТ "ZZZ" погодився зарахувати авансовані кошти та авансові поставки природного газу в рахунок оплати за послуги з транзиту, надані в травні, червні, липні, серпні та вересні 2001 року. ВАТ "ZZZ" та НАК "XXX" підписали акт звірки взаєморозрахунків за договором № 1ГУ-01 від 15.01.2001, станом на 1 січня 2002 року. Сальдо розрахунків у вказаному акті визначено з урахуванням того, що послуги, надані позивачем у травні, червні, липні, серпні та вересні оплачувались частково за рахунок попереднього авансування, здійсненого ВАТ "ZZZ".
Отже, господарським судом встановлено, що ввезення на митну територію України товарів та зарахування виручки в іноземній валюті за послуги з транзиту відбувались без порушення 90-денного терміну, який обчислюється з дати підписання актів здачі-приймання послуг, тому вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) та статті 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) не порушувались.
25.12.1998 НАК "XXX" та компанія "YYY" уклали контракт № 03-525/98. Відповідно до умов цього контракту, позивач прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з транзиту через територію України природного газу, що належить компанії "YYY", від пунктів здачі - приймання на кордоні Російська Федерація-Україна до пунктів здачі - приймання на кордоні Україна-Російська Федерація для подачі газу Республікам Закавказзя та Україна-Республіка Молдова. Компанія "YYY" зобов'язалась оплатити надані позивачем послуги з транзиту шляхом передачі додаткових обсягів природного газу на кордоні Російська Федерація-Україна.
Відповідно п. 1 ст. 2 Закону України "Про врегулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) товари, що імпортуються за бартерним договором підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
Отже, здійснення імпортної складової такого контракту (ввезення товару на митну територію України) протягом 90 днів з дати здійснення експортної частини такого договору (підписання акту, що засвідчує надання послуг) виключає можливість нарахування пені за розрахунками проведеними за бартерним договором.
Господарським судом також встановлено, що надходження природного газу, за контрактом № 03-525/98 від 25.12.1998 в обсязі 22374807 куб.м. на суму 1 610 986,10 дол. США, оформлено, в тому числі, актом приймання-передач від 14.03.2001, підписаним компанією "YYY", ДК "QQQ" та позивачем. На зазначеному акті є відбиток штампу "Під митним контролем". При цьому, зазначений акт підписаний до закінчення граничного 90-денного терміну розрахунків за контрактом № 03-525/98 від 25.12.1998 .
Порядок ввезення природного газу на митну територію України регулюється спеціальним митним законодавством України, зокрема Порядком митного контролю і митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженим наказом Державної митної служби № 511 від 17.08.1998.
Відповідно до п. 2.1 Порядку газ, що переміщується через митну територію України, перебуває під митним контролем з моменту його фактичного надходження на митну територію України і до закінчення митного оформлення, а згідно п. 2. 4 цього Порядку, термін перебування газу під митним контролем обчислюється при імпорті природного газу - з дати підписання українським і іноземним перевізниками акту приймання-передачі газу в пунктах приймання газу до системи газопроводів України і проставлення штампа "Під митним контролем" на акті або його копії, завіреній українським перевізником і до повного оформлення вантажної митної декларації.
Отже, природний газ вважається, таким, що надійшов на митну територію України (є фактично завезеним на митну територію України) з моменту початку перебування його під митним контролем, тобто з дати підписання українським і іноземним перевізниками акту приймання-передачі газу в пунктах приймання газу до системи газопроводів України і проставлення на ньому штампа "Під митним контролем".
Таким чином, акт приймання-передачі природного газу від 14.03.2001 підтверджує те, що природний газ в обсязі 22 374 807 куб.м. на суму 1 610 986,10 дол. США, з дати підписання названого акту і проставлення штампа "Під митним контролем", є фактично завезеним на митну територію України.
За таких обставин, господарські суди правомірно дійшли висновку, що позивачем у періоді, який перевіряється, не були порушені граничні терміни розрахунків за контрактом № 03-525/98 від 25.12.1998.
В акті перевірки (стор. 77-79) зазначено, що за договорами оренди від 27.03.1997 за № 23/7 та від 20.03.2000 за № 19/143 з АТ "RRR" встановлено порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
За умовами договорів оренди, орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату в розмірах і в терміни, обумовлені договором, а саме - поквартально до 20 числа наступного за кварталом місяця. При цьому, умовами договорів не визначено, що є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Зокрема, до первинних документів відносяться акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг). Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) граничний термін надходження орендної плати від АТ "RRR" на рахунок НАК "XXX" повинен визначатися виходячи з дати підписання актів виконаних робіт.
Господарським судом встановлено, що за договором № 23/7 від 27.03.1997 акт виконаних робіт за 1999 рік підписаний 30.05.2000, граничний термін розрахунків за договором - 28.08.2000, орендна плата за 1999 рік за договором надійшла на валютний рахунок позивача 10.07.2000 (відповідно до рахунку-фактури № 1 від 29.05.2000), тобто до закінчення 90-денного терміну.
За договором № 19/143 від 20.03.2000 акт виконаних робіт за II півріччя 2000 року підписаний 23.01.2001, граничний термін розрахунків за договором 23.04.2001, орендна плата за II півріччя 2000 року надійшла на валютний рахунок НАК "XXX" 13.02.2001 (відповідно до рахунку-фактури № 1 від 22.01.2001 ), тобто до закінчення 90-денного терміну. Акт виконаних робіт за І півріччя 2001 року підписаний 16.08.2001, граничний термін розрахунків за договором - 14.11.2001, орендна плата за І півріччя 2001 року надійшла на валютний рахунок позивача 06.09.2001 (відповідно до рахунку-фактури № 1 від 16.08.2001), тобто до закінчення 90-денного терміну.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 16.02.2004 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 11/415 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко