ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
4 жовтня 2006 року
м. Київ
Про стягнення економічних санкцій
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - С.
Суддів - Б., Л., Ф., Ч.
при секретарі - Д.,
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контрою за цінами в м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “П” до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання недійсним рішення, та за зустрічним позовом про стягнення економічних санкцій, - встановила:
В березні 2005 року позивач ТОВ “П” звернулося до суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання недійсним рішення № 59 від 21.03.2005 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким до ТОВ “П” застосовано економічні санкції у розмірі 84 893 грн. 52 коп., посилаючись на помилковість висновків інспекції, викладених в акті № 130 від 15.03.2005, та твердження, що встановлення граничного рівня торгівельної надбавки на лікарські засоби і вироби медичного призначення у процентному відношенні саме до оптової ціни виробника (митної вартості) є правильним та відповідає п. 1.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про регулювання граничних торговельних надбавок ( націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення” № 1292 від 02.07.2002, оскільки інших граничних тарифів та порядку їх визначення законодавчо не встановлено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2005 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ “П”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 апеляційна скарга ТОВ “П” задоволена, рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2005 скасоване, ухвалене нове судове рішення. яким задоволені позовні вимоги ТОВ “П”.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням апеляційного господарського суду, Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2005 Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві на підставі акту № 130 від 15.03.2005 було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 59, яким встановлено, що ТОВ “П” порушено вимоги п. 1.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 № 1292 “Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення” та на підставі статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” застосовано до останнього економічні санкції у розмірі 84 893, 52 грн. які складаються з 28 297, 84 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 56 595, 68 грн. штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Зазначеним вище актом перевірки встановлено, що позивач за первісним позовом в період з 01.03.2004 по 01.03.2005 здійснював оптову торгівлю лікарськими засобами, ціни на які підлягають державному регулюванню, за цінами сформованими із застосуванням постачальницько-збутової надбавки від 6,0 до 125,0 відсотків від оптової ціни виробника.
Фактична закупівельна ціна на лікарські засоби, що придбавалися ТОВ “П”, визначена інспекцією, як оптова ціна виробника.
При цьому у видаткових та прибуткових накладних, на підставі яких позивачем за первісним позовом придбавалися лікарські засоби, окремими рядами зазначена ціна заводу виробника (оптова ціна), відсоток знижки та фактична відпускна ціна, саме за якою останній фактично і придбавав лікарські засоби, що підтверджується наданими ТОВ “П” прайс-листами із зазначенням встановлених виробниками цін на придбані останнім лікарські засоби.
Як встановлено актом перевірки, ціни на придбані ТОВ “П” лікарські засоби формувалися ним із застосуванням постачальницько-збутової надбавки, виходячи із ціни, зазначеної у відповідних накладних як ціна заводу-виробника ( оптова ціна ) та прайс-листах.
Статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до вимог статті 7 зазначеного вище Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до вимог статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом: встановлення державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Статтею 4 Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Пунктом 1.1. розпорядження Київської державної адміністрації “Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення” від 02.07.2002 визначено, що граничний рівень постачальницько-збутової надбавки суб’єктами підприємницької діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціна на які підлягають державному регулюванню, встановлюються на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника ( митної вартості).
Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” № 1548 із наступними змінами, граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, - на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості), а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров’я на бюджетні кошти – на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості).
Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 480/294 від 03.12.2001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2001 за № 1045/6234.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку, що при обрахуванні надбавок ТОВ “П”, обрахування ціни треба проводити саме з оптової ціни виробника, так як це випливає з вищезазначених актів з питань ціноутворення.
Дослідивши повно та об’єктивно обставини по справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дав правову оцінку цим обставинам, яка відповідає чинному законодавству.
Таким чином суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив первісний позов і відмовив в задоволені зустрічного.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного судова інстанція прийняла законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України. колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2005 по справі № 11/101 – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді