КОНСУЛЬТУЄ ДПІ У ПОДІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ М.КИЄВА
Надання фізичною особою в оренду
свого легкового чи вантажного автомобіля
ПИТАННЯ: Чи має право фізична особа, не зареєстрована приватним підприємцем надавати в оренду ТОВ свій легковий чи вантажний автомобіль для використання власних потреб, не пов 'язаних з наданням послуг по перевезенню та чи потрібно мати ліцензію орендодавцю?
Чи потрібно утримувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті орендодавцю орендної плати?
ВІДПОВІДЬ: Правовідносини при оренді (найманні) автомобіля у фізичної особи, у тому числі фізичної особи - суб'єкта господарювання регулюються :
- главою 58 "Наймання (оренда)"Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (далі - ЦК);
- параграфом 5 глави 30 "Оренда майна та лізинг" Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV.
Згідно з п. 33 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ ліцензуванню підлягають надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.2006р. № 3492-ІV регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно ст. 801 ЦК наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.
Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 283)до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 1.18.1 п.1.18 ст.1 Закону № 283 оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Згідно пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 283 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.
Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.
Підпунктом 8.8.1 п.8.8 ст. 8 Закону № 283 визначено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:
- відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);
- створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).
При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.
Відповідно до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 283 витрати на оперативну оренду легкових автомобілів і на придбання пально-мастильних матеріалів для них відносяться до складу валових витрат лише в межах 50 відсотків. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Відповідно абз.1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закону № 168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому слід мати відповідні документи: податкові накладні, митні декларації та інші документи передбачені пп.7.2.6 та пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97.
Відповідно п.1.5 ст.1 Закону Закону України від 22.05.2003р. № 889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб " (далі - Закон ) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно п. 1.3 ст.1 Закону, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, доходів від надання в оренду (лізинг) рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом.
Орендна плату, яку виплачують фізичній особі - не суб'єкту підприємницької діяльності, відносять до виплат, які нараховані (виплачені) відповідно до умов цивільно-правового договору (пп.4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону) і оподатковують за ставкою податку -13% до 01.01.2007 року.
Виходячи із вищевказаного, підприємство повинно нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб із суми орендної плати, а також відображати суму виплаченого доходу і утриманого податку у формі № 1 -ДФ.
При виплаті доходу від оренди майна фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, оподаткування здійснюється за правилами, установленими спеціальним законодавством з цих питань. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.99 р. № 746 (далі-Указ) та звичайна/загальна система оподаткування згідно з розділом IV Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 13-92" Про прибутковий податок з громадян" (далі -Декрет).
Таким чином, підприємство, при виплаті доходу (виручки) на користь фізичної особи - СПД (у межах здійснення такої діяльності, а також за наявності у нього податкового повідомлення, патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку), не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування (оподатковуваний дохід) під час здійснення розрахунку - перерахування коштів (виплати виручки) підприємцю, а також утримувати податок з цієї виручки, оскільки це призведе до подвійного оподаткування доходу (виручки) підприємця, оподаткування понесених підприємцем валових витрат та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.
(Телеграма ДПА України від 19.04.2005р. № 7548/7/17-3218 "Щодо роз'яснення п.1.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб).
Сизоненко В.І, головний державний податковий
інспектор відділу зв'язків з громадскістю та ЗМІ
“Київський бухгалтер” № 31(229) листопад 2006
Передплатний індекс: 22259