ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
04 жовтня 2006 року
м. Київ
Щодо застосування альтернативної
форми обліку сплати податків
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: Б.,
суддів: П., Г., Л., С.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою гр. О. на відмову Державної податкової інспекції м. Чернівці у застосуванні альтернативної форми обліку сплати податків та інших обов’язкових платежів, - встановила:
У березні 2004 року гр. О. звернулась до суду із вказаною скаргою.
У скарзі вказувала, що звернулась до ДПІ у м. Чернівці із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та одержання дозволу на сплату податків за паспортними даними, проте податкова інспекція їй у цьому відмовила.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.04.2004 скаргу задоволено частково. Зобов’язано ДПІ у м. Чернівці зробити запис у паспорт гр. О. про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного податкового номеру, залишивши за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У задоволенні вимоги в частині зобов’язання ДПІ у м. Чернівці скасувати присвоєний код – відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23.06.2004 рішення міського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м. Чернівці подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову гр. О. у задоволенні її скарги.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу гр. О., суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших платежі” (зі змінами внесеними Законом України від 16.07.1999 № 1003 ) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Законом не передбачено обмежень застосування згаданих норм щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно.
Доводи про відсутність, на час розгляду справи, механізму внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови врегулювання питання обліку платників податків та інших обов’язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.
За правилами ч. 3 ст. 220-1, ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції м. Чернівці залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.04.2004 та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23.06.2004 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді