ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.01.2004
Справа N 34/235
Про стягнення відсотків, нарахованих
на бюджетну заборгованість з ПДВ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Спеціалізованої державної податкової інспекції відкритому судовому по роботі з великими платниками податків у м. засіданні касаційну Донецьку (далі - СДПІ по роботі з великими скаргу платниками податків у м. Донецьку) на постанову від 06.10.2003 року Донецького апеляційного господарського суду у справі № 34 господарського суду Донецької області за позовом ЗАТ "Д", м. Донецьк до
1. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
2. Управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 99 035 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2003 року позов задоволене, стягнуте з Державного бюджету України на користь позивача проценти у розмірі 96902,00 грн., які нараховані на бюджетну заборгованість з ПДВ за серпень-грудень 2001 року, березень, квітень 2002 року; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та державне мито у розмірі 969,02 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2003 року у справі № 34 рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2003 року у даній справі змінене в частині судових витрат; стягнуте з відповідача-2 на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 969,02 грн. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.; в іншій частині рішення господарського суду залишене без змін.
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2003 року у справі № 34 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2003 року тієї ж справи, ухвалити нове рішення, яким в позові позивачу відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 не надіслали.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами з посиланням на ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. ст. 2, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) зроблено правильний висновок, що органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби , які відповідно до покладених на них законом функцій , ст. ст. 1 та 21 ГПК України ( 1798-12 ), є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податку з питань оподаткування.
Таким чином, позивач правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість з коштів Державного бюджету відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) до відповідача СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) в Україні застосовуґться казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 380-ІV, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.
Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 встановлені функції Державного казначейства до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, як закон з питань оподаткування, не регламентує взаємовідносин між органами Державного казначейства та платниками податку.
Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів, тобто виконують функції банку.
Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97 у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.
Суми не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку (1 місяць), вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, законом визначений момент з якого задеклароване від'ємне значення ПДВ вважається бюджетною заборгованістю, та порядок нарахування процентів на цю заборгованість.
Господарські суди правомірно послалися на рішення господарського суду Донецької області по справі № 34/170, від 31.05.2002 р. по справі № 34/200, від 08.01.2003 р. по справі № 7/516 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2002 р. по справі № 37/265, оскільки рішеннями суду та постановою апеляційного господарського суду встановлено, що відповідач не відшкодував своєчасно позивачу бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень, квітень 2002 року, тому що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) встановлені факти не доводяться знову при вирішенні спору, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Судами встановлено, що розрахунок процентів, які нараховані позивачем на суму бюджетної заборгованості по декларації за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень, квітень 2002 року січень 2002 року, був розрахований з урахуванням зміни облікової ставки НБУ.
Позовні вимоги позивача про стягнення суми процентів, нарахованих позивачем на суму бюджетної заборгованості по декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень, квітень 2002 року на загальну суму 96 902 грн. підтверджені матеріалами справи і відповідають вимогам п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Доводи відповідача-1 про те, що проценти повинні нараховуватися тільки на існуючу на даний момент суму бюджетної заборгованості, судовою колегією обґрунтовано не взято до уваги, оскільки це не відповідає змісту ст. 7 Закону України № 168/97 "Про податок на додану вартість".
Судом правомірно не було прийнято до уваги доводи СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про те, що Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість" не містить посилання на те, що відсотки не тільки нараховуються, але і підлягають поверненню з державного бюджету України, оскільки відповідно до п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість" платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Позивач направив до Управління Державного казначейства у Донецькій області 25.12.2002 р. наказ від 23.12.2002 р. по справі 37/265 та 20.02.2003 р. направив наказ від 20.02.2003 р. по справі № 7/516, які на момент подання позивачем позовної заяви - 04.08.2003 р. не були виконанні.
Наказ від 31.05.2002 р. по справі № 34/200 був виконаний 09.07.2002 р., що підтверджується випискою банку за 09.07.2002 р. та платіжним дорученням від 09.07.2002 р. № 2053.
Наказ від 05.08.2002 р. по справі № 34/170 був виконаний 06.08.2002 р., що підтверджується випискою банку за 06.08.2002 р. та платіжним дорученням від 06.08.2002 р. № 2327.
Листом від 27.08.2003 р. № 14-06/3568 Управління Державного казначейства у Донецькій області підтвердило, що кошти за рішенням господарського суду по справі № 34/170 були перераховані 06.08.2002 р. та за рішенням по справі № 34/200 були перераховані 09.07.2002 р., а за рішеннями господарського суду по справам № 34/265 та № 7/516 кошти не перераховані.
Згідно п. 4.1 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно з п. 4.3 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за № 489/5680 на підставі висновків органів податкової служби про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду в частині розподілу судових витрат, та стягнув їх з відповідача-2.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду .
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - постановив:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 05.11.2003 року № 33902/10/08-10 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2003 року у справі № 34 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2003 року у справі № 34 - без змін.