КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ
ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ
ЛИСТ
N 03-02/436 від 04.10.2006
Щодо процедури атестації робочих місць інвалідів
Якими саме документами врегульована процедура атестації робочих місць інвалідів (далі - атестація) спеціальною комісією?
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють питання створення робочих місць для працевлаштування інвалідів є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р. N 875-XII зі змінами та доповненнями, Положення про робоче місце для інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 03.05.95 р. N 314.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів прямо визначений Законом, не потребує прийняття рішення будь-якими органами та встановлюється для юридичних осіб різних організаційно-правових форм, незалежно від форм господарювання таких юридичних осіб, у тому числі для тих, які не здійснюють безпосередньо господарську діяльність (установи, організації) та для суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України ( 254к/96-ВР ) проголошено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Статтею 12 цього Закону визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, працедавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливо лише за їх згодою та за умови, що не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантію соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на працедавця обов'язку забезпечувати для інвалідів незалежні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для працедавців жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
Таким чином, особливості господарської діяльності працедавців та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Вакантні ж посади потрібно створювати з чотирьохвідсоткового нормативу, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та з урахуванням використання праці інвалідів при звичайних умовах праці (наприклад, прибиральниця, бухгалтер, помічник юриста тощо).
При цьому процедура атестації робочих місць для інвалідів передбачає собою створення атестаційної комісії самим працедавцем із залученням представників відповідних органів.
- Чи має право спеціальна комісія вимагати проведення будь-яких експертиз?
- В якому документі та за якою формою повинні бути викладені результати атестації?
Постійно діючої комісії для атестації робочих місць інвалідів не існує, тому що комісію з атестації робочих місць інвалідів створює сам працедавець.
1. Працедавець наказом створює комісію.
2. Працедавець самостійно залучає представників з організацій, зазначених у Положенні про робоче місце для інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 03.05.95 р. N 314.
3. Атестаційна комісія працедавця для складання позитивного висновку щодо можливості праці інвалідів з певною нозологією захворювання повинна врахувати довідки про умови та характер праці, видані СЕС (санітарно-епідеміологічна служба) у конкретному районі м. Києва, результати проведення дослідження шкідливих факторів, шумового навантаження та інфразвуку, проведення дослідження важкості та напруженості праці, проведення дослідження метрологічних факторів.
Результати ж атестації робочого місця зазначаються в Акті, який складається вищезазначеною комісією.
Чи існує вичерпний перелік підстав для відмови в атестації робочих місць інвалідів?
Оскільки атестаційна комісія створюється саме працедавцем шляхом залучення до неї, в першу чергу, працівників такого працедавця, то і підстави для відмови повинна визначати саме ця комісія з урахуванням вищеперелічених досліджень.
Чи можливо для виконання норм діючого законодавства працевлаштувати інваліда за сумісництвом. Якщо ні, то чи можна працевлаштувати його на неповний робочий день (наприклад, 1 годину)?
29.12.2004 р. за N 338 затверджена наказом Мінпраці України Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (поштова - річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (далі - Інструкція N 338), яка подається до 1 лютого, що настає за звітом, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Показник рядків 01 та 02 вищезазначеної форми "середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу" та "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність" визначаються відповідно до пп. 3.1 - 3.3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. N 286 (далі - Інструкція N 286), та Інструкції N 338. При розрахунку цих показників не враховуються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. А якщо при розрахунку нормативу не враховуються сумісники, то й при його виконанні інваліди-сумісники не враховуються також.
В Україні встановлена тривалість робочого часу, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень. Проте на прохання інваліда йому, за особистою заявою, може бути встановлено неповний робочий день.
Мінімальна тривалість неповного робочого часу законодавством не визначена. Тому норма робочого часу протягом доби визначається тільки за угодою між працівником і власником або уповноваженим органом. При встановленні режимів праці з неповним робочим днем тривалість робочого дня, як правило, не може бути меншою двох годин.
В. о. керуючого О.В.Скринський
"Охорона праці та соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві", N 10, жовтень, 2006 р.