ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.03.2004
Справа N 40/372
( Скасовано постановою Верховного суду України
від 29.06.2004 р.)
Про визнання недійсними договорів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Суддів -
за участю: Голови правління ВАТ "КІ "C, представників ВАТ "КІ "C; представника Генеральної прокуратури України; представників АТЗТ "Х",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "КІ "C" та касаційне подання Заступника Генерального прокурора України
на рішення господарського суду м. Києва від 30 вересня 2003 р. по справі № 40 за позовом Прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Відкритого акціонерного товариства "КІ "C" до Акціонерного товариства закритого типу "Х" третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про визнання недійсними договорів,-
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Дніпровського району м. Києва в інтересах держави (далі прокурор) в особі ВАТ "КНДІ "C" та Мінпромполітики України звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договори купівлі-продажу № 20 та 21, укладених між ВАТ "КНДІ "C" та АТЗТ "Х", на підставі ст.48 ЦК України ( 435-15 ) посилаючись на те, що реалізація основних фондів ВАТ "КНДІ "C" відбулась без дозволу Міністерства промислової політики України, без експертної оцінки реалізованого майна, а також на те, що спірні договори були підписані неуповноваженою особою.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30 вересня 2003 р. по спрві № 40 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду прийнята відмова прокурора Дніпровського району м. Києва від апеляційного подання на рішення господарського суду м. Києва та справу повернуто до господарського суду м. Києва.
В касаційній скарзі ВАТ "КНДІ"C" просить рішення суду першої інстанції від 30.09.2003 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу № 20 та № 21 від 01.07.2002р., укладені між ВАТ "КНДІ "C" та ЗАТ "Х" та зобов'язати ЗАТ" Х" виселитись і передати ВАТ " КНДІ "C" будівлі та споруди, які розташовані в м. Києві, також зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу передати векселя, прийняті ним на зберігання від ВАТ "КНДІ "C"- ЗАТ "Х", посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В касаційному поданні Заступник Генерального прокурора України просит постановлене по справі рішення суду від 30.09.2003 р. скасувати, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: ВАТ "КНДІ "C", ЗАТ "Х", Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а касаційне подання задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача не були доведені при розгляді справи.
Але з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення господарського суду м.Києва зазначеним вище вимогам не відповідає.
При розгляді справи судом першої інстанції надана неналежна оцінка ряду нормативних документів, залучених позивачем до матеріалів справи в підтвердження своїх позовних вимог, а саме: Наказу Мінпромполітики № 219 від 11.12.2001р. та Методики "Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов'язаних з реалізацією, ліквідацією, передачею основних засобів"; доказам та доводам позивача з приводу відсутності експертної оцінки спірного майна; доказам та доводам позивача щодо факту підписання оспорюваних договорів не уповноваженою особою.
Наказом Мінпромполітики України за № 219 від 11.12.2001 р. та Методикою "Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов'язаних з реалізацією, ліквідацією, передачею основних засобів" (пункт 41.1), яка розроблена на виконання Наказу № 219 встановлено, що "Без дозволу Мінпромполітики України забороняється здійснювати реалізацію основних засобів ... підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави".
Додатком до Постанови № 911 Кабінету міністрів України від 21.08.97р., а також Постановою № 1346 Кабінету міністрів України від 29.08.2000 р. ВАТ "КНДІ "C" віднесено до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Наказ № 219 та розроблені методики відповідно до Указу Президента України № 849/2001 від 21.09.2001р. "Про Положення про Міністерство промислової політики України", є обов'язковими для виконання" ... центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами".
Таким чином, зазначені вище норми встановлюють заборону для ВАТ "КНДІ "C" , як для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснювати реалізацію основних засобів без дозволу Мінпромполітики України.
В матеріалах справи відсутній дозвіл чи погодження Мінпромполітики з ВАТ "КНДІ "C" на відчуження спірного майна шляхом укладання договорів № № 20, 21, а цим обставинам судом не дано належної оцінки.
При прийнятті рішення про відмову в позові , суд посилається на ті обставини, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.08.02 р. було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним спірних договорів купівлі-продажу № № 20, 21 з підстав відсутності порушення вимог законодавства, щодо форми, змісту, та повноважень представників, що підписали угоди № № 20, 21.
Але, як вбачається із матеіалів справи, до справи залучено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2003 р., яке на момент розгляду справи набрало законної сили і відповідно до якого в судовому порядку загальні збори ВАТ "C" від 17.07.1998 р., якими надані повноваження голові правління для підписання спірних угод, визнано незаконними, а прийняті ними рішення, в тому числі, щодо повноважень голови правління, недійсними та зобов'язано Дніпровську райдержадміністрацію м. Києва скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту ВАТ "КНДІ "C", здійснену 10.11.1998 р. Таким чином було поновлено обмежені повноваження голови правління ВАТ "C", які встановлені Статутом в редакції 1994 р., відповідно до якого укладання угод, розмір яких перевищує 30% Статутного фонду Товариства, відноситься виключно до компетенції Вищого органу товариства.
Вартість спірного майна перевищує 30% Статутного фонду позивача, таким чином надання згоди ВАТ "КНДІ" C" на відчуження такого майна є виключною компетенцією Вищого органу товариства.
Зазначеним вище обставинам судом також не була дана належна оцінка.
Таким чином, апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги, не розглянув справу в повному обсязі, належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.
За таких обставин рішення господарського суду м.Києва від 30.09.2003 р. по справі № 40 не можна визнати як таке, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "КІ "C" задовольнити частково, касаційне подання Заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003 р. по справі № 40 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду м. Києва, в іншому складі суду.
Головуючий
Судді