ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.01.2004
Справа N 07-11/3375
Про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Золотоніської ОДПІ, м. Золотоноша
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 09.10.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 07
господарського суду Черкаської області
за позовом сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "П"
до Золотоніської ОДПІ, м. Золотоноша
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутні,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.06.2003 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року у справі № 07 позов задоволене; визнане недійсним рішення Золотоніської ОДПІ від 14.12.2001р. № 234/2301/02779068 "Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства; стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Золотоніська ОДПІ просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року по справі № 07, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункт 6.2.6 пункт 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та просить повністю відмовити в задоволенні останньої.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали доводи касаційної скарги, заперечення представника позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що відповідачем проведено попередню документальну перевірку обгрунтованості та достовірності суми податку на додану вартість, заявленої СТОВ "П" до відшкодування з бюджету за серпень місяць 2001р., за результатами якої складено акт від 04.12.2001р. № 532/2301. Згідно з вказаним актом, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а саме, застосування в серпні 2001р. нульової ставки податку на додану вартість до всього обсягу продажу ним переробним підприємствам м'яса великої рогатої худоби живою вагою, а не лише до прирощеної (відгодованої) самим позивачем частини ваги м'яса. В акті перевірки зазначено завищення задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на 10962 грн. та недоплату податку на додану вартість за серпень 2001р. на суму 251895 грн. Зменшення чистої суми податкових зобов'язань встановлено на 251895 грн. за рахунок заниження суми податкового зобов'язання за ставкою оподаткування 20% на 262857 грн. (264336 грн. при задекларованому 1479 грн.) шляхом застосування ставки оподаткування 0% до обсягів реалізації придбаної продукції. Заниження позивачем позитивного значення чистої суми податкового зобов'язання на 251895 грн. стало підставою для донарахування йому відповідачем за результатами перевірки податку на додану вартість у цій сумі.
Так, 14 грудня 2001 року, на підставі даного акту перевірки, відповідно до пп. "б" п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), відповідачем було прийняте спірне рішення № 234/2301/02779068/8340, яким він визначив позивачу податкове зобов'язання, у сумі 251895,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та 50379,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку.
Відповідно до пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), за нульовою ставкою податок на додану вартість обчислюється щодо операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.
В статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власне виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, а сільськогосподарське виробництво - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування.
Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2001 року позивач займався відгодівлею великої рогатої худоби, яку продавав переробним підприємствам як м'ясо живою вагою. Фактів продажу позивачем великої рогатої худоби, яка б не відгодовувалася ним взагалі, не встановлено. Позивач вів акти зняття худоби з відгодівлі (нагулу, дорощування) за формою № 98-6, які свідчать про наявність прирощеної (відгодованої) позивачем частини м'яса в живій вазі великої рогатої худоби, проданої ним переробним підприємствам в розмірі, зокрема, за серпень 2001р. - 56074 кг. Продаж позивачем переробним підприємствам великої рогатої худоби в живій вазі підтверджується копіями наявних у справі акту, договорів, приймальних квитанцій, податкових накладних.
Закони України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років" ( 2238-14 ), постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805, які встановлюють право сільськогосподарських товаровиробників на застосування нульової ставки податку на додану вартість щодо операцій з продажу ними переробним підприємствам м'яса живою вагою, не передбачають можливості ділити вагу цього м'яса, а, відповідно, і право на застосування нульової ставки вказаного податку між сільськогосподарськими товаровиробниками, які в різних проміжках часу були причетні до біологічного процесу вирощування великої рогатої худоби чи іншої живності, в залежності від розміру участі кожного із них у такому процесі.
Судами також встановлено, що позивач і його діяльність з відгодівлі і реалізації великої рогатої худоби переробним підприємствам як м'яса живою вагою відповідають наведеному в ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) визначенню сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського виробництва, а відтак, позивачем правомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість щодо всього обсягу продажу ним переробним підприємствам м'яса великої рогатої худоби живою вагою.
Твердження відповідача щодо необхідності застосовування нульової ставки податку на додану вартість лише до прирощеної (відгодованої) позивачем частини ваги м'яса великої рогатої худоби не ґрунтується на чинному законодавстві. Пунктом 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено оподаткування за нульовою ставкою "операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання". Окремої ставки оподаткування операцій з продажу прирощеної частини ваги м'яса великої рогатої худоби чинним податковим законодавством не встановлено.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Золотоніської ОДПІ від 16.10.2003 року № 6599/10 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року у справі № 07 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2003 року у справі № 07 - без змін.