ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17 січня 2006 року
м. Київ
Справа № К-105/06
Про стягнення грошової допомоги
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого,
суддів,
при секретарі,
за участю представника відповідача,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Б. на рішення Тернопільського міського суду від 17 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2003 року у справі за позовом Б. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про стягнення грошової допомоги, - встановила:
У січні 2003 року Б. звернувся до Тернопільського міського суду із позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про стягнення грошової допомоги.
Рішенням Тернопільського міського суду від 17 квітня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2003 року, в задоволенні позову Б. до УМВС України в Тернопільській області про стягнення грошової допомоги відмовлено.
В касаційній скарзі Б. просить скасувати рішення Тернопільського міського суду від 17 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2003 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Б. 26 червня 2000 року був звільнений з органів внутрішніх справ за віком. При звільненні позивачу була нарахована і виплачена грошова допомога в розмірі п’яти місячних окладів у сумі 750 грн. у відповідності до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, яка діяла на час звільнення позивача в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 12 від 8 січня 2000 року.
Згідно вказаної постанови, грошова допомога при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за віком виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби і нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, загальний її розмір не повинен перевищувати п’яти місячних посадових окладів.
Проте, з таким висновком судів колегія суддів погодитися не може.
Відмовляючи у позові Б. суди не врахували, що Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12 в частині обмеження виплати грошового забезпечення у розмірі, який не перевищує п’яти місячних посадових окладів військовослужбовців, звільнених у запас, скасовано як такі, що суперечать статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та не відповідають статті 106 Конституції України, статтям 5, 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”.
Таким чином, при розгляді вимог позивача суди застосували постанову Кабінету Міністрів України, яка не відповідала чинному законодавству, та неправильно дали правову оцінку обставин по справі.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа повинна бути направлена на новий розгляд, оскільки підлягають перевірці доказами вимоги позивача в частині розміру суми коштів, зазначених у позові.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу Б. задовольнити частково. Скасувати рішення Тернопільського міського суду від 17 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 червня 2003 року у справі за позовом Б. до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про стягнення грошової допомоги. Справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді