ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.01.2004
Справа N 38/181
Про визнання частково недійсним рішення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддів розглянувши у відкритому Оболонської районної у м. Києві судовому засіданні Ради; Управління майном Оболонської касаційні скарги районної у м. Києві державної адміністрації на постанову від 23.09.2003 року Київського апеляційного господарського суду
у справі № 38 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В" до Оболонської районної у м. Києві Ради третя особа Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання частково недійсним рішення в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній,
від відповідача присутній,
від третьої особи присутній,
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.05.2003 року у справі № 38 в позові відмовлене.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 р. у справі № 38 рішення господарського суду м. Києва від 06.05.2003 у даній справі скасоване; визнане недійсним пункт 2.1 Рішення Оболонської районної у м. Києві Ради від 15.03.2002 р. № 7/6 "Про деякі питання оренди об'єктів права комунальної власності Оболонського району в м. Києві", в редакції рішення Оболонської районної у м. Києві Ради від 30.04.2002 р. № 2/9; стягнуте з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., та витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.
В касаційних скаргах Оболонська районна у м. Києві Рада та Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації просять постанову апеляційного господарського суду скасувати та провадження по справі припинити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши представника відповідача та третьої особи, який підтримав касаційні скарги, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 01.01.1999 року Управління майном Мінської районної у місті Києві державної адміністрації, правонаступником якого є третя особа по справі, уклало з позивачем договір оренди № 14013 нежитлового приміщення в будинку в місті Києві терміном до 11.09.2006 року.
Відповідно до п. 2.3 укладеного договору передбачено, що за користування орендованим приміщенням позивач сплачує третій особі орендну плату згідно з розрахунком, розмір орендної плати змінюється орендодавцем в односторонньому порядку у разі зміни цін і тарифів та інших випадках, передбачених законодавством з часу введення змін.
Оболонською районною у місті Києві Радою 15.03.2002 року було прийнято рішення № 7/6 "Про деякі питання оренди об'єктів права комунальної власності Оболонського району в місті Києві", яким затверджено Методику розрахунку і порядок використання орендної плати, нові орендні ставки за оренду нерухомого майна (в редакції рішення Оболонської районної у місті Києві ради від 30.04.2002 року № 2/9).
19.07.2002 року третьою особою позивачу була надіслана пропозиція про внесення змін до договору оренди від 01.01.1999 року № 14013, новий розрахунок орендної плати та дві додаткові угоди до договору про зміну розмірів орендної плати за користування нежилим приміщенням. У зв'язку з відмовою позивача укласти додаткові угоди, спір був переданий на вирішення господарського суду. Під час розгляду цієї справи у судовому засіданні третя особа посилалася на п. 2.1 спірного рішення в редакції рішення Оболонської районної у місті Києві Ради від 30.04.2002 року № 2/9, як на нормативне встановлення нових орендних ставок щодо раніше укладених договорів.
З огляду на наведене висновок суду першої інстанції є правомірним в частині того, що власник нерухомого майна має право виказати своє бажання збільшити розмір орендної плати за передане в оренду майно, і відповідач, який є колективним суб'єктом, повинен обговорювати таке бажання на пленарних засіданнях та оформлювати його у вигляді рішення, однак, є полковим в тій частині, що лише сам факт прийняття відповідачем рішення про поширення орендних ставок, встановлених методикою, на укладені договори, що продовжують свою дію після 31.03.02 року не порушує прав та інтересів позивача.
Згідно зі статтею 12 ГПК ( 1798-12 ) господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсним актів з підстав, зазначених у законодавстві.
У вирішенні цієї категорії спорів слід виходити з того, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих, чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Пунктом 1.1 листа від 24.09.1999 року № 01-8/451 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства" передбачено, що актом у розумінні статті 12 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони.
Рішення Оболонської районної у місті Києві ради від 15.03.2002 року № 7/6 "Про деякі питання оренди об'єктів права комунальної власності Оболонського району в місті Києві", яким затверджено Методику розрахунку і порядок використання орендної плати, нові орендні ставки за оренду нерухомого майна (в редакції рішення Оболонської районної у місті Києві ради від 30.04.2002 року № 2/9) є офіційним письмовим документом, який породжує правові наслідки, зокрема обов'язок позивача, як орендаря комунального майна, сплачувати нові ставки орендної плати, окрім того надає право третій особі порушувати питання в господарському суді щодо внесення змін до раніше укладених договорів оренди, тобто є актом у розумінні ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ), який може бути предметом спору у господарському суді.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства, або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у арбітражного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" арбітражні суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли чинним законодавством України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності чи іншої юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до арбітражного суду з заявою про визнання акта недійсним.
Згідно п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно з приписами ч. 3 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Таким чином, оскаржуване рішення Оболонської районної у місті Києві ради від 15.03.2002 року № 7/6 "Про деякі питання оренди об'єктів права комунальної власності Оболонського району в місті Києві" не відповідає вищезазначеній нормі закону в частині застосування розрахунку збільшеної орендної плати до договорів оренди, які укладені до набрання ним чинності.
Таким чином оспорюване рішення має бути визнане недійсним лише в частині застосування орендних ставок, затверджених цим рішенням, на договори, що продовжують свою дію після 31.03.2002 року, ще і тому, що в частині застосування цих орендних ставок до договорів, що укладаються після 31.03.2002 року, права позивача ним не порушуються.
З огляду на наведене постанова апеляційного суду підлягає зміні.
Що стосується зміни умов конкретних договорів оренди, то апеляційним судом правильно зазначено, що це питання може розглядатись у порядку, визначеному Главою 14 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Третя особа має право відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) звернутись до відповідних орендарів з пропозицією внести зазначені зміни до умов укладеного між ними договору оренди щодо розміру орендної плати. В разі виникнення спору з цих питань, третя особа, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), має право звернутися за захистом своїх інтересів до господарського суду з позовом про внесення змін до конкретних договорів оренди.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 5, 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ,-
постановив:
Касаційні скарги Оболонської районної у м. Києві Ради від 22.10.2003р. № 145 та Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.10.2003р. № 514-ут на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року по справі № 38 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року по справі № 38 - змінити.
Позов задовольнити частково.
Визнати п.2.1 рішення Оболонської районної у м. Києві Ради від 15.03.2002 р. № 7/6 "Про деякі питання оренди об'єктів права комунальної власності Оболонського району в м. Києві" недійсним в частині застосування орендних ставок, затверджених цим рішенням, на договори, що продовжують свою дію після 31.03.2002 року.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року по справі № 38 залишити без змін.