ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
1 лютого 2006 року
м. Київ
Про перерахунок пенсії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючої,
Суддів,
при секретарі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду АРК від 12 липня 2005 року по справі за позовом Б. до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя про перерахунок пенсії, встановила:
Б. звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що в грудні 2003 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в зв’язку з вступом в силу 01.01.2004 року Закону України “Про внесення змін до Закону України ”Про наукову та науково-технічну діяльність”, який встановлює нові норми нарахування пенсії та зобов’язує здійснювати перерахунок раніше встановленої пенсії. Відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії посилаючись на те, що у відповідача відсутній науковий стаж.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 березня 2005 року позов Б. задоволено, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя зобов’язано провести перерахунок пенсії Б. з 01 січня 2004 року.
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 12 липня 2005 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя відхилена, а рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 березня 2005 року залишене без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові Б. в зв’язку з тим, що судові рішення не відповідають обставинам справи і суди при їх прийнятті неправильно застосували норми матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи, зміст оскаржуваних рішень, доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Б. про зобов’язання Пенсійного фонду провести йому перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 1 січня 2004 року “Про внесення змін в Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, суд першої інстанції виходив з того, що позивач займався науково-технічною діяльністю – інтелектуальною творчою діяльністю, направленою на одержання та використання нових знань у формі науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських, технологічно конструкторських робіт, котрі були доведені до стадії практичного використання. Займані позивачем посади відповідають переліку посад, закріплених у ст.ст. 1 та 22-1 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”.
Такий висновок суду не ґрунтується на наявних в справі доказах.
В матеріалах справи відсутні документи (виписка з трудової книжки, уточнююча довідка), які б свідчили про наявність у Б. спеціального стажу, що дає право на призначення (перерахунку) наукової пенсії.
З протоколу судового засідання від 18 березня 2005 року не вбачається, що суд оглядав докази наявності у позивача наукового стажу, які не були додані до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 року, чинного на час розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на неповне з'ясування районним судом обставин, що мають значення для справи, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та в порушення ч.2 ст. 301 ЦПК України (1963 р.) не встановив необхідних фактів і не дослідив належних доказів. В результаті незаконне і необґрунтоване рішення суду першої інстанції було залишене без змін.
Необхідність дослідження судом доказів наявності наукового стажу у позивача для всебічного та повного з'ясування обставин справи в межах позовних вимог випливає з наступного.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається за умови звернення за призначенням пенсії та після звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.
Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають відповідний стаж роботи. Перерахунок пенсії таким працівникам здійснюється відповідно до ч.3 цієї статті за умови звернення.
Тобто пенсіонерам, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом, за їх заявою пенсія призначається (перераховується) при дотриманні всіх умов , встановлених для визначення наукового стажу та заробітної плати для обчислення пенсії.
Для обчислення (перерахунку) пенсії за нормами Закону стаж наукової роботи в кожному конкретному випадку підтверджується відповідно до ст.ст. 1 , 22-1, 22-2, 22-3 цього Закону, постанови Уряду України від 4 березня 2004 року № 257 уточнюючою довідкою з місця роботи на підставі наявних статутних документів, положення про відділ, посадових інструкцій, документів статистичної звітності, про атестацію, тематичних планів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України порушення норм процесуального права, які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд.
Оскільки , відповідно до ст. 220 КАС України касаційний суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні , порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 18 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 12 липня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді