Бухгалтерський та податковий облік посередницьких операцій

Види посередницьких договорів

При укладанні договорів суб'єкти господарської діяльності зобов'язані застосовувати норми Господарського і Цивільного кодексів України, спеціальних законодавчих актів, які встановлюють особливі види або вимоги до різних видів господарських договорів. Наприклад, при укладанні договорів лізингу, крім норм вищезазначених Кодексів, необхідно взяти до уваги норми Закону про лізинг.

У разі укладання посередницьких договорів, використовують такі основні види.

- агентський договір (глава 31 ГК України);

- договір доручення (глава 68 ЦК України);

- договір комісії (глава 69 ЦК України).

При укладанні зовнішньоекономічних договорів необхідно брати до уваги положення Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, який передбачає можливість укладення такого різновиду посередницьких договорів, як договір консигнації. При здійсненні видів діяльності, перелічених у ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, укладення посередницьких договорів вимагає дотримання норм цього нормативного документа, наприклад, наявності ліцензії у посередника.

При цьому необхідно враховувати, що чинне законодавство не встановлює обмежень на право суб'єктів господарювання укладати будь-які інші види договорів, не передбачені ГК і ЦК України, тому підприємства мають повне право укладати відмінні від вищеперелічених договори, наприклад, дилерські та інші. Проте необхідно брати до уваги, що ці договори є різновидами основних видів договорів, отже, їх укладання та виконання обумовлене тими самими принципами та закономірностями, що діють для основних видів договорів.

Основною характеристикою посередницьких договорів є те, що посередник діє на користь особи, що представляється нею, приховано {від свого імені) або відкрито (від імені особи, що представляється,), що, у свою чергу, обумовлює те, що посередник повинен виконувати доручення за рахунок грошових коштів або майна, отриманого від особи, яка дала йому доручення.

Оскільки за договором доручення повіреного діє відкрито, то його дії базуються на передбаченому цивільним законодавством інституті “Представництва” (основні положення закріплені главою 17 ЦК України).

У той же час ст.237 ЦК України прямо встановлює, що представник не може діяти від свого імені. Відповідно до цієї статті “представництвом є правовідносини, у яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право здійснити операцію від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоча і діє на користь чужих інтересів, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому угод.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших причин, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України виділяє ще дві суттєві відмінності між договором комісії та доручення. Так, згідно з цією статтею, представник може бути уповноважений на здійснення лише тих у год, право на здійснення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може здійснювати угоду від імені особи, яку він представляє, на свою користь або на користь іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

У той же час посередник, що діє за договором комісії, може робити угоди, на здійснення яких не має права комітент. Яскравим прикладом тому може бути продаж через комісіонера товарів, операції з продажу яких підлягають ліцензуванню, за умови, що комісіонер має таку ліцензію, а комітент - не має.

Також ЦК України не обмежує права комісіонера на укладання угод на користь іншої особи, представником якої він одночасно є, якщо таке обмеження прямо не випливає із самого договору комісії.

Усе це призводить до головної відмінності цих двох видів договорів.

Діючи на підставі договору доручення, посередник створює цивільно-правові відносини (права та обов'язки) щодо тієї особи, яку він представляє.

А діючи на підставі договору комісії, створює цивільно-правові відносини (права та обов'язки) стосовно себе, а не тієї особи, за дорученням якої він діє.

Це, у свою чергу, визначає, у тому числі, міру та ступінь відповідальності для кожної зі сторін здійснених угод. Тобто якщо посередник уклав договір продажу товарів і не виконав свої зобов'язання, то при укладеному договорі доручення перед покупцем буде нести відповідальність довіритель, а при укладеному договорі комісії - комісіонер, а не комітент.

Таким чином, договори доручення в основному застосовуються в тих випадках, коли учасники господарської діяльності через певні причини позбавлені можливості або їх можливості обмежені самостійно вчиняти конкретні юридичні дії, або їх здійснення бажано довірити іншій особі, яка має більш широкі можливості, необхідну інформацію, спеціальні знання тощо.

У той же час договір комісії, що є договором на надання послуг, застосовується, в основному, у випадках, коли комітент і комісіонер виступають як незалежні суб'єкти господарської діяльності, відповідно комісіонер у частині здійснення угод з третіми особами діє на свій страх і ризик, відповідно знімаючи з комітента додаткову відповідальність за свої дії.

Але в будь-якому випадку передумовою укладання посередницьких договорів у господарській діяльності є бажання (необхідність) комітента (довірителя) розширити свої можливості в отриманні прибутку за рахунок залучення інших суб'єктів господарської діяльності, що виконують функції, які комітент (довіритель) не може виконувати через певні об'єктивні причини. Наприклад, якщо компанія ще не працює на якомусь ринку, але збирається продавати там свою продукцію, то замість того, щоб відкривати там власну філію, можна залучити посередника, знайомого з цим ринком, і тим самим заощадити грошові кошти, які компанія витратила б на відкриття філії та освоєння ринку.

Посередницькі договори підлягають укладанню з дотриманням простої письмової форми, що не позбавляє права сторін договору посвідчити договір у нотаріуса.

У договорі доручення необхідно вказувати гранично чіткі параметри виконання такого доручення (прав і обов'язків повіреного при виконанні доручення), у той час як за договором комісії таке суворе встановлення повноважень посередника не є обов'язковим.

На відміну від договору доручення, договір комісії надає більше прав комісіонеру, оскільки п. 2 ст. 1012 передбачено, що комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладання договору комісії з іншими особами, у той час як по відношенню до договору доручення ЦК України не містить норми, що обмежує право довірителя укладати з іншими особами договори на аналогічних умовах.

Стосовно договору комісії чітко встановлено, що в ньому повинні міститися дві умови, які відносяться до суттєвих:

- умова про майно, що підлягає придбанню або продажу;

- умова про ціну майна.

Якщо у договорі комісії відсутні ці погоджені умови, то такий договір не вважається укладеним, отже, може не виконуватися сторонами.

Посередницькі договори можуть бути припинені за таких підстав:

- закінчення строку дії договору;

- дострокове припинення договору;

- смерть (ліквідація) однієїзі сторін договору.

Посередницькі договори відносяться до тих виключних видів договорів, які допускають однобічну відмову від виконання. При цьому необхідно брати до уваги, що за договором доручення обидві сторони можуть відмовитися від подальшого виконання договору, у той час як за договором комісії таке безумовне право має лише комітент. Комісіонер також може відмовитися від виконання договору доручення в однобічному порядку, але за умови, що договором комісії не встановлений строк дії такого договору. Якщо ж строк дії договору встановлений, то комісіонер не вправі відмовитися від його виконання до настання цього строку.

При цьому довіритель має право відмовитися від договору в будь-який час, а комітент, повірений та комісіонер зобов'язані попередити протилежну сторону за 30 днів (1 місяць) до припинення дії договору. Після цього строку жодна зі сторін не може не виконувати умови відповідного посередницького договору.

Крім того, загальне правило, яке міститься в ЦК України, передбачає, що при достроковому розірванні договорів діє аналогічний порядок відшкодування понесених сторонами витрат:

- при розірванні договору доручення тільки повірений має право вимагати відшкодування понесених витрат;

- при розірванні договору комісії тільки комісіонер має право вимагати відшкодування понесених у зв'язку з виконанням доручення витрат.

У той же час, якщо повірений є комерційним представником, то він має право вимагати відшкодування завданих збитків, у той час як стосовно договору комісії таке положення не передбачене, отже, питання про відшкодування збитків слід врегулювати в договорі.

Також стосовно договору комісії суттєвим є обов'язок комітента у 15-денний строк розпорядитися майном, яке знаходиться у комісіонера, інакше комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати його по найбільш вигідній ціні. Для договору доручення такої спеціальної умови не передбачено, відповідно повірений не має права продати майно довірителя, але вимагати відшкодування витрат за зберігання такий повірений має право.

Податковий і бухгалтерський облік операцій продажу через посередника на території України (Зі схемою можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ " Додатки до документів", папка " Консультації")

Етап 1. Передача товару комітентом комісіонеру*

Комітент

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку до складу валового доходу (ВД) включаються доходи, отримані від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів і деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою прибутковістю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (крім операцій з їх первісного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим та іпотечним боргом згідно із законом).

У той же час, згідно з абзацом 2 п. 1.31 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно з ст. 1018 ЦК України майно, придбане за рахунок коштів комітента, є власністю останнього. Тобто при передачі майна для продажу комітент не передає комісіонеру право власності на це майно, що, у свою чергу, означає відсутність операції продажу, що передбачається п. 1.31 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку.

Відповідно передача майна комітентом комісіонеру не призводить до нарахування валового доходу. Ця операція взагалі не відображається в регістрах податкового обліку, а відображається тільки в регістрах бухгалтерського обліку.

Комісіонер

Згідно з пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включається до валового доходу і не підлягає оподаткуванню майно, залучене платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з умовами інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на таке майно.

Таким чином, вартість отриманого комісіонером майна не включається до складу його валового доходу і взагалі не відображається в регістрах податкового обліку, а відображається тільки в регістрах бухгалтерського обліку.

Покупець

Покупець не бере участі в цьому етапі, тому у нього відсутні підстави для внесення змін до регістрів бухгалтерського і податкового обліку.

Етап 2. Передача товару комісіонером покупцю

Комітент

Комітент не бере участі в цих операціях, тому у нього відсутні підстави для внесення змін до регістрів бухгалтерського і податкового обліку.

Комісіонер

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Але оскільки, згідно з ст. 1018 ЦК України, усе отримане комісіонером від виконання доручення комітента є власністю останнього, то, здійснюючи передачу майна, комісіонер не отримує дохід. Цей дохід отримує комітент.

Отже, ця операція не змінює ні валового доходу, ні валових витрат (ВВ) комісіонера.

Згідно з абзацом 2 п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими п. 7.3 цього Закону.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку.

Відповідно, на дату відвантаження товару (оформлення документа, що свідчить про відвантаження) комісіонер зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, а також виписати податкову накладну у порядку, встановленому п.п. 7.1 і 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Покупець

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки першою подією є передача майна, то на дату оприбуткування такого майна покупець має право нарахувати валові витрати у сумі, що дорівнює договірній вартості такого майна.

При цьому, згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У цьому випадку передача товару передує перерахуванню грошових коштів, отже, покупець отримує право на податковий кредит тільки на дату отримання податкової накладної, яку повинен виписати комісіонер.

Етап 3. Перерахування покупцем
грошових коштів комісіонеру
в оплату за отримане майно

Комітент

Комітент не бере участі в цих операціях, тому у нього відсутні підстави для внесення змін до регістрів бухгалтерського і податкового обліку.

Комісіонер

Отримання грошових коштів від покупця не призводить до виникнення ні валових витрат, ні валового доходу у комісіонера, оскільки на підставі ст. 1018 ЦК України все придбане комісіонером за рахунок комітента є власністю останнього, тобто до комісіонера не переходить право власності на отримані грошові кошти, відповідно відсутні підстави для відображення цієї операції в регістрах податкового обліку.

При цьому норма, що визначає правила нарахування податкових зобов'язань і податкового кредиту комісіонера (абзац 2 п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ), не визначає цю подію як підставу для нарахування або податкових зобов'язань, або податкового кредиту.

Таким чином, комісіонер цю операцію не відображає в регістрах податкового обліку, а відображає тільки в регістрах бухгалтерського обліку.

Покупець

У продавця ця операція не знаходить відображення в регістрах податкового обліку, оскільки першою подією, настання якої надає продавцю право, згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, відобразити збільшення валових витрат, а згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ нарахувати податковий кредит, було отримання майна від комісіонера.

Етап 4. Перерахування комісіонером комітенту
грошових коштів, отриманих
від покупця за продане майно, і надання звіту

Комітент

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно, комітент зобов'язаний нарахувати валовий дохід на дату першої події, визначеної згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку: датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку, що розглядається, хоча майно вже було продано раніше, першою подією є зарахування грошових коштів від комісіонера або дата отримання звіту, оскільки комітент не знав і не міг знати про передачу належного йому майна новому власнику.

За умови, що комітент є платником ПДВ і здійснює продаж товарів (послуг), операції з поставки яких підлягають обкладанню ПДВ згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ, у силу дії прямої норми, встановленої абзацом 2 п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання на дату отримання грошових коштів або інших видів компенсації за проданий комісіонером товар.

Комітент на цю же дату зобов'язаний також виписати податкову накладну в порядку, встановленому п.п. 7.1 і 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Комісіонер

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перерахування грошових коштів не призводить до отримання товарів (робіт, послуг), які комісіонер буде використовувати у власній господарській діяльності, тому перерахування грошових коштів комітенту не змінює валових витрат комісіонера.

Однак у разі надання звіту одночасно з перерахуванням грошових коштів або до перерахування такої грошової суми комісіонер, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, зобов'язаний нарахувати валовий дохід, докладний порядок нарахування якого викладено в описі оподаткування етапу 5.

У силу дії прямої норми, встановленої абзацом 2 п. 4.7 ст. 7 Закону про ПДВ, датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування грошових коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсацій вартості проданого майна.

Отже, на дату перерахування грошових коштів комітенту комісіонер має право нарахувати податковий кредит, але він повинен його підтвердити отриманою від комітента податковою накладною, виписаною у порядку, встановленому п. 7.1 і 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Покупець

Покупець не бере участі в цьому етапі, тому у нього відсутні підстави для внесення змін до регістрів бухгалтерського і податкового обліку.

Етап 5. Виплата
комітентом винагороди комісіонеру

Комітент

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку комітент має право включити до складу валових витрат суму витрат, понесених (нарахованих) у зв'язку з оплатою послуг комісіонера, - виплатою винагороди.

Дата нарахування валових витрат визначається у порядку, встановленому пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, отже, суму винагороди, що належить комісіонеру за виконання доручення, комітент має право включити до складу валових витрат за датою події, що сталася раніше:

- або за датою перерахування грошових коштів як винагороду за послуги, що надаються;

- або за датою підписання звіту, наданого комісіонером.

Крім включення винагороди до складу валових витрат, у разі коли операції є об'єктом обкладання ПДВ, комітент, на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, отримує право на включення суми сплаченого ПДВу складі суми винагороди до складу податкового кредиту на дату, визначену відповідно до правил, установлених пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг).

Право неотримання податкового кредиту комітента, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, має бути підтверджено податковою накладною, виданою комісіонером у порядку, передбаченому п.п. 7.1 і 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Необхідно враховувати, що комісіонер має право на підставі ст. 1020 ЦК України утримати з отриманої грошової суми суму винагороди (докладніше див. нижче). У цьому випадку комітент включає до складу валових витрат суму винагороди на дату підписання звіту, отриманого від комісіонера, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту на дату отримання податкової накладної на підставі пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ.

Комісіонер

На підставі пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку сума винагороди включається до складу валового доходу за першою з подій, визначеною у порядку, встановленому пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, тобто або на дату отримання винагороди за надані послуги, або на дату подання звіту.

При цьому комісіонер, у разі коли операції є об'єктом обкладання ПДВ, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання у порядку, встановленому пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ, яким передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку.

Продавець зобов'язаний також виписати податкову накладну у порядку, встановленому п.п. 7.1 і 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Необхідно також враховувати, що згідно з ст. 1020 ЦК України комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог з грошових коштів, що належать комітенту.

Відповідно, провівши утримання суми своєї винагороди, комісіонер, на підставі пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, зобов'язаний відобразити збільшення валового доходу на дату, яка фактично збігається з датою перерахування грошових коштів комітенту, і на цю саму дату, на підставі пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ, нарахувати податкові зобов'язання і виписати податкову накладну відповідно до правил, установлених п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Покупець

Покупець не бере участі в цьому етапі, тому у нього відсутні підстави для внесення змін до регістрів бухгалтерського і податкового обліку

Бухгалтерські записи у комітента (табл.1).

Бухгалтерські записи у комісіонера (табл.2).

Бухгалтерські записи у покупця (табл.3).

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України.

ГК України - Господарський кодекс України.

Закон про оподаткування прибутку-Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Закон про лізинг - Закон України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР “Про фінансовий лізинг” у редакції від 11.12.2003 p. № 1381-IV.

__________________________________

* Для простоти сприйняття в цій статті під терміном “комісіонер” слід розуміти як безпосередньо комісіонера, так та/або повіреного. Під терміном “комітент” - комітента та/або довірителя. А під терміном “договір комісії” - договір комісії та/або договір доручення

“Консультант бухгалтера” № 51 (383) 18 грудня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей