ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 червня 2006 року
м. Київ
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого А.,
Суддів А.,
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” на рішення Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року по справі за їх позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Ш., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія, -
встановила:
В січні 2005 року ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлень-рішень № 0000410204/0 від 19.05.2004 року, № 0000410204/1 від 23.07.2004 року, № 000410204/2 від 30.09.2004 року, № 0000410204/3 від 20.12.2004 року про застосування штрафних санкцій в сумі 41 106,01 грн., винесених на підставі акту № 5/32-1/00186536 від 14.05.2004 року “Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” за період з 01.04.2002 року по 30.09.2003 року.
За наслідками апеляційного узгодження вказаних податкових зобов’язань донарахована сума штрафних санкцій залишена без змін, а скарги позивача – без задоволення.
Позивач вважає, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі були неправильно застосовані норми п. 13.2 ст.13, ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що призвело до неправильного донарахування податкового зобов’язання та безпідставного застосування штрафних санкцій.
За таких обставин, просили визнати податкові повідомлення – рішення недійсними.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року, відмовлено в задоволені позовних вимог ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за № 0000410204/0 від 19.05.2004 р., яким визнано штрафні санкції за пп. 17.1.9 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі 41 106 грн. за порушення п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Провадження у справі в частині визнання недійсними податкових повідомлень рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000410204/1 від 23.07.2004 року, № 000410204/2 від 30.09.2004 року, № 0000410204/3 від 20.12.2004 року припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 15 листопада 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення вимог позовних вимог, оскільки судами порушені норми матеріального права, і зокрема, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 17.1.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, відповідно до яких, для резидента, який здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, такого обов’язку як попереднє нарахування податку на доходи нерезидента не встановлюється. Штрафні санкції за здійснення грошової виплати без попереднього нарахування та сплати податку передбачається в разі, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такої виплати.
Касаційна скарга ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.
Судами було правильно встановлено, що підставою для прийняття СДПІ спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 14.05.2004 р. № 5/32-1/00186536 “Про результати комплексної документальні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” за період з 01.04.2002 року по 30.09.2003 р., який встановив з боку позивача порушення п. 13.2 Закону про прибуток – невчасна сплата податку на отримані доходи нерезидента з II кварталу по III квартал 2002 року, за що на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону № 2181 до нього застосована фінансова санкція.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” на підставі вказаних в акті перевірки кредитних договорів перерахував відсотки за користування кредитом нерезиденту – АКБ “Національний резервний банк” (Москва) на загальну суму 205 562,5 грн., в т.ч.:
- документ № 8 від 06.05.2002 р. - в сумі 93 757,7 грн. (17 594,52 дол. США)
- документ № 2 від 05.06.2002 р. - в сумі 111 804,8 грн. (20 978 дол. США).
Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації “Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків”, яка набрала чинності 03 серпня 1999 року, податок сплачується у розмірі 10 % від суми процентів. Таким чином, сума податку на доходи нерезидента (податок на репатріацію), яка підлягала сплаті до держбюджету, складає 10% - 20 556,25 грн.
З врахуванням наведеного, позивач мав перерахувати вказаний податок до бюджету до здійснення виплат нерезиденту або подати обслуговуючому банку разом із платіжними документами на перерахування доходів нерезиденту і платіжні документи на перерахування сум податку до бюджету, відповідно: 06.05.2002 р. та 05.06.2002 р.
Разом з тим, позивач на підставі платіжного доручення № 9753 від 27.06.2002 р. перерахував до державного бюджету м. Запоріжжя 30 830 грн. в якості оплати податку на репатріацію, яке фактично по банку пройшло 01.07.2002 року.
При постановлені рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з положень Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 16.01.98 № 28 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2002 № 140, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2002 р. за № 391/6679), на інших нормативних актів.
Сформульована в п. 16.13 ст. 16 Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” певна альтернативність сплати податку до бюджету (до/або разом), в будь-якому випадку, означає, що резидент попередньо обов’язаний здійснити нарахування сум податку, виходячи із суми доходу, який підлягає перерахуванню нерезиденту.
Проте, позивачем платіжне доручення оформлене від 27.06.200 р. на суму 30 830 грн., а проведено станом на 01.07.2002 року.
З огляду на викладене, СДПІ дійшла правомірного висновку, що невиконання позивачем вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є підставою для застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.9 ст. 17 Закону № 2181.
З огляду на те, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно на підставі належних і допустимих доказів, які були досліджені в судовому засіданні, останні прийшли до обґрунтовано висновку, що підстави для визнання недійсним повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за № 0000410204/0 від 19.05.2004 р., яким визнано штрафні санкції за пп. 17.1.9 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі 41 106 грн. за порушення п. 16.13 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1 ,224, 231 та ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія, –
ухвалила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді