ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01 березня 2006 року
м. Київ
Щодо правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого А.,
Суддів А.,
при секретарі А.,
за участю позивача А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу К., на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року справи за його скаргою на рішення Мринської сільської ради від 9 липня 2003 року та від 9 червня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Ш., пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин у справі, колегія, -
встановила:
В травні 2005 року К. звернувся в суд зі скаргою на рішення Мринської сільської ради від 9 липня 2003 року та від 9 червня 2004 року, якими відповідно було погоджено розташування на землях, підпорядкованих Мринській сільській раді, мисливського господарства ТОВ “Орішне” та надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства дочірньому підприємству “Товариство шанувальників природи Козелецького району”.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року, скарга К. була визнана неподаною та повернута заявнику.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, який своїм листом від 4 жовтня 2005 року направив касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2005 року касаційна скарга К. була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі К. просить скасувати зазначені судові рішення та повернути справу для розгляду до суду першої інстанції для вирішення.
Касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про визнання скарги К. неподаною та про повернення її заявнику, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 137, 248-1, 248-2 ЦПК України, відповідно до яких у скарзі на рішення, дії або бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової та службової особи повинно бути зазначено, які права, свободи чи законні інтереси громадянина порушені або порушуються оскаржуваним рішенням.
За таких обставин, вимоги про виправлення недоліків скарги, на які суд першої інстанції вказав в ухвалі від 27 травня 2005 року, не суперечать діючому законодавству та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 03.12.97 р. “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян”, відповідно до якого, скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження подаються в суд за місцезнаходженням останніх, за формою та змістом мають відповідати загальним вимогам (статті 137, 138 ЦПК) і оплачуються державним митом у розмірі, встановленому законом.
Крім того, як зазначено в Постанові, з урахуванням особливостей порядку розгляду цих скарг, передбачених ст.ст. 248-1 - 248-4 ЦПК, у них, зокрема, повинно бути зазначено, чиї та які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються, які конкретно права і свободи порушено, наведено правове обґрунтування останніх та запропоновано шляхи їх поновлення, а також вказано, чи подавалася така сама скарга вищестоящому в порядку підлеглості органу або посадовій особі, яку й коли відповідь отримано. До скарг, що не відповідають зазначеним вимогам, суддя застосовує правила ст. 139 ЦПК.
З огляду на те, що ухвала не була виконана заявником, суд у відповідності до вимог закону прийняв рішення про визнання скарги неподаною.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Враховуючи, що суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень і вчиненні процесуальних дій, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія, -
ухвалила:
Касаційну скаргу К. залишити без задоволення, а ухвалу судді Носівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді