Додерження законодавства про
загальнообов'язкове державне соціальне страховання
ПИТАННЯ: 1. Під час виконання трудових обов'язків на підприємстві 13 квітня 1993 р. працівника було травмовано. Комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання ним вимог нормативних актів з охорони праці. У зв'язку з цим ушкодженням здоров'я у квітні 1997 р. працівнику було встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Підприємство призначило потерпілому лише щомісячні суми втраченого заробітку. Чи має працівник право на одержання одноразової допомоги, хто має її виплатити і в якому розмірі?
2. Підприємство, де працівник ушкодив здоров'я, відшкодовувало йому втрачений заробіток до травня 2005 р. Особову справу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві було передано у червні 2005 р. з розміром утраченого заробітку, визначеним на 1 квітня 2001 р. У такому самому розмірі відділення Фонду проводило щомісячні страхові виплати з червня 2005 р. без їхнього перерахунку, що за законом мали проводити з 1 березня щороку у зв'язку із зростанням в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Чи правомірні дії підприємства і Фонду?
ВІДПОВІДЬ: 1. На час встановлення втрати професійної працездатності потерпілому були чинними Правила відшкодування власником підприємства, установи І організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 06 93 р. № 472 (зі змінами й доповненнями від 18 07 94 р. № 492) (далі - Правила).
Відповідно до п. 1 Правил власник підприємства (установи, організації) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.
За вимогами п. 4 Правил відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виплати в установлених випадках одноразової допомоги, компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу.
Потерпілому відшкодовується моральна шкода за фактом її наявності.
За вимогами п. 10 Правил у разі встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності йому виплачується одноразова допомога, яка має бути не менша від суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.
За наведеними фактами, підприємство відшкодовувало щомісячні суми відшкодування шкоди працівнику, а отже, визнало свою вину в ушкодженні його здоров'я На підставі зазначеного він має безперечне право також на одержання одноразової допомоги.
Пунктом 39 Правил передбачено, що одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Якщо потерпілому, що має право на відшкодування шкоди (у цьому випадку - на одноразову допомогу), з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, такі суми відповідно до п. 43 Правил виплачуються без обмеження впродовж будь-якого терміну.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей, яким до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 квітня 2001 р., підприємства (установи, організації) не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами (установами, організаціями).
Отже, одноразову допомогу потерпілому має виплатити підприємство, де він ушкодив здоров'я, і відповідно до п. 10 Правил вона має бути не менша від суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності.
Проте абзацом 6 п. 10 Правил передбачено якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 %.
Отже, розмір одноразової допомоги потерпілому може бути зменшено за таких умов:
якщо, по-перше, є висновок комісії з розслідування нещасного випадку про вину потерпілого в настанні цього нещасного випадку;
по-друге, відповідне рішення ухвалено трудовим колективом.
В інших випадках зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому є безпідставним.
2. З набранням чинності з 1 квітня 2001 р. Законом України від 23 09 99 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі -Закон № 1105-XIV) відшкодування шкоди працівникам, що ушкодили здоров'я під час виконання трудових обов'язків, покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).
Відповідно до ст. 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, також мають право на страхування від нещасного випадку за цим Законом.
Проте згідно з п. 2 ст. 7 Закону України від 22 02 2001 р. № 2272-ІІІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 2272-III) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їхніх сімей), потерпілим на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали Фонду в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передано до Фонду, продовжують одержувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання.
Відповідно до абзацу 3 ч 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV передавання документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг провадиться підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків за актом.
Згідно з пп. 4 9 п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.2001 р. № 10 (далі - Інструкція), особова справа потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання має містити довідку про розмір утраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передавання особової справи потерпілого.
Тобто працівникам (членам їхніх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р. , Фонд сплачує страхові виплати з того часу, коли підприємства передали Фонду в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на відповідні страхові виплати, та в розмірі, встановленому на дату передавання особової справи до Фонду.
Якщо особову справу було передано до Фонду до 1 березня 2002 р. , коли вперше було проведено перерахунок страхових виплат робочими органами Фонду, розмір утраченого заробітку має бути визначено на 1 квітня 2001 р.
В Інших випадках до передавання особової справи потерпілого до Фонду щомісячні страхові виплати мали йому проводитись з урахуванням вимог Закону № 1105-XIV, зокрема, й ст. 29, відповідно до якої щороку з 1 березня проводиться перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.
У 2002 р. коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат за рішенням правління Фонду становив 1,193, у 2003 р. -1,182, у 2004 р. - 1,152, у 2005 р. - 1,238.
Перерахунок щомісячних страхових виплат з 1 березня щороку проводиться з урахуванням вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 34 названого вище Закону, а саме якщо потерпілому водночас із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їхня сума не має перевищувати середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я Тому розмір перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.
Отже під час передавання підприємством особової справи потерпілого до робочого органу Фонду розмір утраченого потерпілим заробітку має бути визначено на дату передавання, з урахуванням перерахунку за ст. 29 Закону № 1105-XIV, тобто розмір утраченого заробітку (на 1 квітня 2001 р. ) має бути перераховано у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в галузях національної економіки за коефіцієнтами зростання до передавання особової справи потерпілого до Фонду Відповідні перерахунки, як зазначалося вище, мають проводитися з урахуванням вимог абзацу 3 ч.1 ст. 34 Закону № 1105-XIV.
Як випливає з листа, ні підприємством, що передавало особову справу потерпілого, ні робочим органом Фонду, що цю справу приймало, не було враховано вимоги п.п. 4 9 п. 4 Інструкції Для усунення цих порушень потерпілому слід звернутися до підприємства з вимогою щодо перерахунку розміру втраченого заробітку.
на момент передавання його особової справи до Фонду з урахуванням вимог п. 2 ст. 7 Закону № 2272-ІІІ та абзацу 3 п. 3 Прикінцевих Положень Закону № 1105-XIV, на підставі уточненої довідки про розмір утраченого заробітку робочі органи Фонду зобов'язані перерахувати щомісячні страхові виплати з дати передавання особової справи потерпілого в новому розмірі та виплатити недонараховані йому страхові суми.
На підставі п. 2 ст. 7 Закону № 2272-ІІІ підприємство має доплатити недонараховані потерпілому до часу передавання особової справи до Фонду суми втраченого заробітку При цьому, оскільки виплачені потерпілому роботодавцем з 1 квітня 2001 р. суми втраченого заробітку зараховуються Фондом до його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, недонараховані потерпілому страхові суми може також виплатити робочий орган Фонду Рішення про те, за яким із зазначених варіантів проводитимуть виплату недонарахованих потерпілому страхових сум, роботодавець та робочий орган Фонду мають узгодити між собою.
У разі відмови в проведенні такого перерахунку для захисту своїх прав потерпілий може звернутися до територіальної державної Інспекції праці за місцем проживання або суду.
О. Парубок
головний державний інспектор
праці відділу контролю задодержанням
прав застрахованих у сфері праці
Державного департаменту нагляду за
додержанням законодавства про працю
“Праця і зарплата” № 4 (536), січень 2007
Передплатний індекс: 30214