ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16 січня 2007 року
м. Київ
Справа № 4-1372/05/06
Про розгляд справи за скаргою гр. К.
на рішення територіальної виборчої комісії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: С.,
Суддів: Г., Ч., Ш., М.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу за скаргою гр. К. на рішення територіальної виборчої комісії Шевченківської районної у м. Києві ради № 12 від 23 березня 2002 року, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою К. на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 квітня 2004 року, -
встановила:
У січні 2004 року гр. К. звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2002 року, ухваленого по справі за скаргою К. на рішення територіальної виборчої комісії Шевченківської районної у м. Києві ради № 12 від 23 березня 2002 року про скасування реєстрації його кандидатом у депутати Шевченківської районної у м. Києві ради.
Вимоги обґрунтовував тим, що вказаним рішенням суду позивачеві було відмовлено в позові, оскільки реєстрація була скасована виборчою комісією у зв’язку з тим, що він не проживав в Шевченківському районі міста Києва, а відповідно до статті 30 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів” громадяни, які самовисуваються, можуть бути зареєстровані кандидатами лише за умови, якщо вони проживають або працюють у виборчому окрузі. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 зазначена норма визнана неконституційною.
Гр. К. вважає, що назване Рішення Конституційного Суду України є нововиявленою обставиною, а тому просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2002 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 квітня 2004 року, у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.
У касаційній скарзі гр. К., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в заяві суди виходили з того, що рішення Конституційного Суду України не є нововиявленою обставиною, оскільки не містить у собі преюдиціальності.
Такий висновок судів відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно частини 2 статті 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 74 цього Закону Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Судами попередніх інстанцій установлено, що в рішенні Конституційного Суду України, на яке посилається заявник, відсутні вказівки на його преюдиціальність, а лише вказано, що положення частини 3 статті 30 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів” втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 23 жовтня 2003 року.
Отже, правильними є висновки судів про те, що в даному випадку рішення Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 не є нововивленою обставиною, оскільки воно не має преюдиціальності.
За таких обставин, оскаржувані рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу гр. К. залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 квітня 2004 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді