ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16 січня 2007 року
м. Київ
Справа № 4-1388/05/06
Про розгляд справи за скаргою на неправомірну бездіяльність
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: С.,
Суддів: Г., Ч., Ш., М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за скаргою М. на неправомірну бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини К. та Конституційного Суду України, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою М. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2005 року, -
встановила:
М. звернувся в суд зі скаргою на неправомірну бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини К. та Конституційного Суду України, зокрема просив зобов’язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направити у Конституційний Суд України акт реагування для вжиття відповідних заходів, а Конституційний Суд України – скасувати рішення Конституційного Суду України № 6-р/2003 від 26 листопада 2003 року “Про внесення змін і доповнень до Регламенту Конституційного Суду України”. В доповненнях до скарги просив визнати бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини К. неправомірною та зобов’язати направити йому обґрунтовану відповідь та направити у Конституційний Суд України відповідний акт реагування.
Вимоги обґрунтовував тим, що зазначене рішення за формою та змістом не відповідає вимогам пп. 3, 4, 5, 7, 9 статті 65 Закону України “Про Конституційний Суд України”; Конституційний Суд України вийшов за межі своїх повноважень, визначених статтями 2, 13 цього ж Закону та порушив статті 8, 9 Конституції України; цим Рішенням Конституційний Суд України наділив підрозділ Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України правом відмовляти у відкритті провадження по конституційних зверненнях. У зв’язку з викладеним, заявник звернувся із заявою до Конституційного Суду України про перегляд цього рішення і просив особисто приймати участь у перевірці, викладати власні аргументи і користуватися послугами Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, так як вважає, що створено перешкоди для реалізації його прав і законних інтересів. Копію звернення направив Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Однак, від суб’єктів оскарження отримав відмову, яку вважає неправомірною, а тому просив задовольнити скаргу.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2005 року, у задоволенні скарги М. відмовлено.
У касаційній скарзі М., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги суди виходили з того, що суб’єктами оскарження не порушені права, свободи та інтереси заявника.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.
Згідно частини 1 статті 248-1 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової чи службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 липня 2004 року М. звернувся до Конституційного Суду України про перегляд рішення цього суду від 26 листопада 2003 року “Про внесення змін і доповнень до Регламенту Конституційного Суду України”. На вказане звернення заявник отримав відповідь від 29 липня 2004 року.
Також заявник отримав відповідь від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яку йому було дано за направлену копію зазначеного звернення.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що такими діями суб’єкти оскарження не порушили прав, свобод та інтересів заявника.
Зазначеним обставинам суди дали правильну правову оцінку.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів.
З огляду на викладені обставини суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що зазначеними діями суб’єкти оскарження не порушили прав, свобод та інтересів заявника.
За таких обставин, оскаржувані рішення ухвалені судами з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу М. залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2005 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді