ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 січня 2007 року
м. Київ
Справа № 1-1398/05
Про визнання недійсним договору
купівлі-продажу нежитлового будинку
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Ф.,
Суддів: Г., Ч., Л., М.,
при секретарі: Д.,
за участю представників: позивача: У., Б., відповідача: М., О., В., третіх осіб: К., Т., Т.,
розглянувши касаційні скарги Державного управління справами Президента України, Кабінету Міністрів України та заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 05 серпня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року у справі № 30/17 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України до Державного управління справами Президента України, Державного підприємства “Укрінвестбуд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Зорич” за участю третіх осіб: Державної податкової адміністрації України, Санаторію “Дніпро”, Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія “АNTARES” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового будинку та розпорядження Державного управління справами Президента України, -
встановила:
В травні 2005 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом про:
- визнання недійсним договору купівлі–продажу нежитлового будинку від 02.06.04 року за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, ___________, загальною площею 562,900 кв. м., який укладений між ДП “Укрінвестбуд” та ТОВ “Зорич”;
- визнання недійсним розпорядження Державного управління справами Президента України від 26.05.04 року № 300 “Про відчуження об’єктів нерухомого майна”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2005 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що спірне приміщення не відноситься до об’єктів приватизації та компетенції ФДМ України, що за розпорядженням керівника ДУС в зв’язку з недоцільністю подальшої експлуатації надано дозвіл на відчуження будівлі, а порушень чинного законодавства при її реалізації не встановлено.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями, прокурор м. Києва, Кабінет Міністрів України та Державне управління справами звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Указом Президента від 21.03.2000 року № 474 створено Державне управління справами та затверджено Положення про Державне управління справами, згідно з яким ДУС є спеціальним державним органом, що підпорядковується Президенту України і забезпечує матеріально-технічні, господарсько-побутові умови роботи вищих органів влади та відповідне санаторно-курортне обслуговування.
Декретом Кабінету Міністрів України від 12.05.1993 року “Про впорядкування управління майном, що забезпечує діяльність законодавчої та виконавчої влади” органам уповноваженим здійснювати управління майном надано право розпоряджатися цим майном у порядку встановленому відповідно Верховною Радою України, Президентом України чи Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Положення про Державне управління справами, цей орган погоджує питання щодо відчуження (крім випадків заборонених законодавством) жилих та нежилих будинків та приміщень підприємствами ДУС.
Вищезазначені нормативні акти на час розгляду спору були чинними, заборона на відчуження будівлі була відсутня.
З набуттям чинності з 01.01.2004 року Господарського кодексу України втратив чинність Закон України “Про підприємства в Україні”, а згідно з ч. 2 ст. 75 ГК України відчуження основних фондів державним підприємством є можливим за попередньою згодою органу, до сфери управління якого входить, і як правило на конкурентних засадах.
Стаття 170 ЦК України також передбачає, що держава набуває та здійснює цивільні права і обов’язки, через органи державної влади у межах їх компетенції. Відповідно до ч. 2 ст. 73 ГК України орган державної влади , до сфери управління якого входить державне підприємство, є представником власника і виконує його функції, а ст. 74 ГК України встановила, що майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
На час здійснення спірної купівлі-продажу державне підприємство могло відчужувати основні засоби за дозволом і на умовах визначених органом в сферу управління якого воно входить, тобто за дозволом Державного управління справами.
У спірному випадку на виконання Указів Президента України від 25.09.2002 року № 860 та від 30.08.2004 року № 794, розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 16.10.2002 року № 674-р в управління ДУС було передано санаторій “Дніпро” в м. Ялта.
Частину приміщень санаторію “Дніпро” з метою проведення ремонту та реконструкції було передано на баланс підпорядкованому ДУС Державному підприємству “Укрінвестбуд”.
Наступним розпорядженням ДУС від 26.05.2004 року № 300 “Про відчуження об’єктів нерухомого майна” в зв’язку з недоцільністю подальшої експлуатації ДП “Укрінвестбуд” було дозволено реалізувати передані об’єкти нерухомості за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гаспра, вул. ____________ за цінами не нижче визначеної оціночної вартості.
За договором від 02.06.2004 року ДП “Укрінвестбуд” продав Товариству “Зорич” по балансовій вартості одне з вищевказаних приміщень за адресою: вул. ___________, загальною площею 562, 9 кв. м.
Оцінка вартості майна проведена ТОВ “Капітал” і відповідний продаж здійснено за 917 300 грн., при балансовій вартості 175 302 грн.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановивши обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх розгляду з мотивів викладених в касаційних скаргах не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційні скарги: Державного управління справами Президента України, Кабінету Міністрів України та заступника прокурора м. Києва - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 05 серпня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді