ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 січня 2007 року
м. Київ
Справа № 4-2351/05/06
Щодо скарги на постанову Відділу державної виконавчої служби
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: А.,
Суддів: П.,
при секретарі А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сакського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року у справі за скаргою С. на постанову Відділу державної виконавчої служби Сакського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, - встановила:
08.01.2004 року С. звернулась до Сакського міського суду АРК із скаргою на постанову ВДВС Сакського МУЮ Автономної Республіки Крим від 21.11.2003 р., якою з неї стягнуто виконавчий збір в розмірі 340 грн. Заявник вказала, що відповідно до рішення Сакського міського суду АРК від 23.09.2003 р. по цивільній справі за позовом Б. до неї про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, на неї покладено обов’язок перенести паркан, який розділяє суміжні земельні ділянки. Державним виконавцем був встановлений строк для виконання рішення суду до 19.11.2003 р., про що вона була повідомлена 14.11.2003 р., а потім в зв’язку з невиконанням рішення – до 04.12.2003 р. Однак, вона не змогла у встановлений строк перенести паркан, оскільки це вимагає великих фізичних затрат, а вона має похилий вік. Оплатити виконання цієї роботи іншою особою також не має можливості в зв’язку з тяжким матеріальним становищем.
Рішенням Сакського міського суду АРК від 23 лютого 2004 року в задоволенні скарги відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року апеляційна скарга С. задоволена. Рішення Сакського міського суду АРК від 23 лютого 2004 року скасовано і ухвалено нове рішення про скасування постанови державного виконавця ВДВС Сакського МУЮ від 21.11.2003 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 340 грн.
В касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року ВДВС Сакського МУЮ ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”, роз’яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно у встановлений для цього строк і воно було виконано примусово в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята державним виконавцем після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, але в той час, коли рішення суду не було виконано повністю.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду від 23.09.2003 р. було частково виконано боржником у встановлений державним виконавцем строк, даний строк був не тривалим і для боржника існували істотні труднощі у виконанні рішення до 19.11.2003 р. в повному обсязі, постанова про виконавчий збір була винесена державним виконавцем до повного виконання рішення суду. Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що строк на оскарження постанови, передбачений ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження”, був пропущений заявником з поважних причин.
Отже, при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального і процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення – без змін.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,- ухвалила:
Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сакського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2004 року – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді