ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 грудня 2006 року
м. Київ
Справа № К-7874/06
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Ф.,
Суддів: Г., Л., М., М.,
при секретарі – Б.-Г.,
сторони: від позивача – Ш., від відповідача – Г.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Евікрол” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 у справі за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Евікрол” до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У березні 2005 року Приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Евікрол” (далі по тексту – позивач, ПП ВКФ “Евікрол”) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Ніжинська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001522301/0 від 21.09.2004.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.04.2005 позов ПП ВКФ “Евікрол” задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 21.09.2004 № 0001522301/0.
Рішення господарського суду Чернігівської області мотивоване тим, що жодним нормативним актом не визнана також, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.1998 “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 рішення господарського суду Чернігівської області від 28.04.2005 скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким у задоволенні позову ПП ВКФ “Евікрол” відмовлено повністю.
Відмовляючи ПП ВКФ “Евікрол” у задоволенні позову апеляційний господарський суд вказав, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.1998 “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість” була прийнята відповідно до пп. 5.1.8 п. 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, дія якої зупинена, то дія цієї постанови, як підзаконного акту, фактично також зупиняється.
ПП ВКФ “Евікрол”, не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду, подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 28.04.2005 року.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, прийнятою з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та такою, що суперечить нормам діючого законодавства України.
При цьому позивач стверджує, що жодним законодавчим актом в Україні не передбачено зупинення дії постанова Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.1998 року “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість”.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне:
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.
З 01.01.2003 року по 30.06.2004 року Ніжинською ОДПІ проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2003, за результатами якої складено акт перевірки № 400/23-100/21399087 від 17.09.2004.
21.09.2004 Ніжинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001522301/0, яким позивачу, на підставі висновків акту перевірки № 400/23-100/21399087 від 17.09.2004, визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 562 грн. (11 708 грн. – основний платіж, 5 854 грн. – штрафні санкції).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою визначення позивачу суми податкового зобов’язання став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв’язку з необґрунтованим користуванням пільгою з податку на додану вартість за І півріччя 2004 року на суму 11 708 грн..
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач займався діяльністю по наданню стоматологічних послуг населенню та користувався пільгою по податку на додану вартість згідно пп. 5.1.8 п. 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, вказав, що пунктом 49 статті 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” зупинено на 2004 рік дію пп. 5.1.8 п. 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому з 01.01.2004 зупиняється дія постанови Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.1998 “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість”.
Підпунктом 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 № 1602 “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість” (у відповідній редакції) встановлено, що відповідно до підпункту 5.1.8 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання усіх послуг з охорони здоров’я (у тому числі медико-санітарної допомоги, судово-медичної і судово-психіатричної експертизи) закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг незалежно від джерел покриття їх вартості, звільняються від обкладення податком на додану вартість, крім послуг за переліком згідно з додатком.
Статтею 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що з метою покриття ризиків втрат бюджету, пов’язаних з проведенням податкової реформи, та досягнення реальності і збалансованості державного та місцевих бюджетів зупинено на 2004 рік дію, в тому числі, підпункту 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (крім послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України).
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Відповідно до положень законодавства України встановлення податків і зборів здійснюються Верховною Радою України.
Як вже вказувалось, підпунктом 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг.
Отже, пільга щодо сплати податку на додану вартість передбачена саме підпунктом 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 № 1602 “Про послуги з охорони здоров’я, операції з надання яких закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість” визначено перелік операцій з поставки послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг.
Враховуючи, що дію підпункту 5.1.8 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким і передбачено пільгу щодо сплати податку на додану вартість, якою користувався позивач, було зупинено на 2004 рік, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач не мав право користуватись названою пільгою у 2004 році.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що апеляційний суд повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятого апеляційним судом судового рішення, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Евікрол” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 у справі за позовом Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Евікрол” до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді