Про витрати на відрядження та нарахування
внесків на пенсійне і соціальне страхування

ПИТАННЯ: 1. Колективним договором визначено, що підприємство має право виплачувати добові на відрядження в межах України (100 грн.) більші від норми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 (зі змінами).

Які внески із соціального страхування слід нараховувати та утримувати? З якої суми потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб?

2. Працівника підприємства направлено у відрядження на сім днів (у тому числі вихідні) з 12 до 18 лютого 2007 р. Чи потрібно виплачувати добові витрати за всі сім днів, включаючи вихідні дні? Чи потрібно оплачувати роботу у вихідні дні?

3. Слюсарю за січень 2007 р. нараховано заробітну плату в сумі 2100 грн., оплату часу відпустки за вісім календарних днів лютого - 1480, допомогу на оздоровлення - 1200 грн. (п.3.31 Інструкції № 5). Усі нарахування відображено в січні 2007 р. Як правильно нарахувати й утримати внески на загальнообов'язкове пенсійне та соціальне страхування, податок з доходів фізичних осіб?

ВІДПОВІДЬ: 1. Згідно зі ст.121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати на наймання житлового приміщення в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (далі - Інструкція), за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (далі - постанова № 633). Добові в межах норм, компенсація проїзду і проживання не є доходом фізичної особи і не обкладаються податком з доходів фізичних осіб та внесками на соціальне страхування.

Граничні норми добових витрат
для працівників підприємств усіх форм власності
(крім державних службовців та осіб,
які направляються у відрядження підприємствами,
що повністю або частково утримуються за рахунок
коштів бюджетів)

Відповідно до розяснень Міністерства фінансів України (лист від 31.12.2004 р. № 31-03170-07-10/24030) на підставі колективного договору або наказу працедавцем може бути встановлено розміри добових витрат, що перевищують норми, встановлені постановою № 633, при цьому суми фактичних витрат працівника на відрядження в частині, які перевищують граничну норму (суму), встановлену постановою № 663, за роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України (лист від 27.04.2004 р. № 7534/7/17-3117) не включаються до валових витрат. Утримання із зазначених сум податку з доходів фізичних осіб проводиться згідно із Законом України від 22.05.2003 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" у розмірі 15%.

За Законом України від 11.01.2001 р. № 2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" базою для нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, та на безробіття є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, втому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95 "Про оплату праці", та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Кошти на відрядження, використані понад установлену законодавством граничну норму, не мають ознак, за якими їх можна віднести до витрат на оплату праці, що підтверджується п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5. Отже, на ці суми не нараховуються та з них не утримуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на безробіття та у зв'язку з нещасним випадком. Це підтверджено листами фондів соціального страхування:

лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.07.2006 р. № 01-16-1457;

лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 22.06.2006 г. № 161-07-2.

Приклад. На підприємстві (небюджетна установа) відповідно до колективного договору добові на відрядження в межах України виплачуються в сумі 100 грн. на добу. Менеджера по збуту відрядили до м.Києва на п'ять днів на виставку, пов'язану з господарською діяльністю підприємства з 12 до 16 лютого 2007 р. Видали аванс у сумі 1940 грн. Менеджер 19 лютого подав до бухгалтерії авансовий звіт і підтвердив документально:

проїзд (240,00 грн., у т.ч. ПДВ);

чотири дні проживання в готелі з одноразовим харчуванням (1200,00 грн.,ут.ч. ПДВ);

добові - п'ять днів по 100,00 грн. (500,00 грн.).

У бухгалтерському обліку та під час оподаткування
операції відобразяться, грн.

2. Згідно з п.1.5 Інструкції за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою № 663. При цьому визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховується як два дні. Отже, працівнику потрібно виплатити добові за сім днів.

За відрядженим працівником зберігається середня зарплата, яка розраховується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 "Порядокобчислення середньої заробітної плати".

Відповідно до розділу "Загальні положення" Інструкції, якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, компенсацію за роботу в ці дні виплачують відповідно до чинного законодавства.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.

Згідно зі ст.71, 72 КЗпП залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (лише з дотриманням умов, зазначених ст.71 КЗпП). Робота у вихідний день може компенсуватися (за згодою сторін) наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за ст.107 КЗпП України.

Відповідно до "Загальних положень" інструкції, якщо наказом про відрядження передбачено роботу у вихідний день та повернення працівника з відрядження у вихідний день, йому можуть надаватися інші дні відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.

3. З 1 січня 2007 р. ставка податку з доходів фізичних осіб - 15 % бази оподаткування. Згідно зі ст.113 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 р." ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників - фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору, та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі для членів творчих спілок, творчих працівників, які є членами творчих спілок (крім платників, визначених абзацом 4 п. 4 та п. 5 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"), встановлюється в таких розмірах:

- 0,5 % об'єкта оподаткування, визначеного п. 3 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", із заробітної плати або з частини заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- 2 % об'єкта оподаткування, визначеного п. 3 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з частини заробітної плати в розмірі понад прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 92 розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування щодо об'єкта оподаткування для інших працівників підприємств, установ і організацій, які використовують працю найманих працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, щодо об'єкта оподаткування для інших працівників підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, щодо найманих працівників підприємств становить 33,2 %.

За статтею 93 в 2007 р. розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" становлять:

у зв 'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців - 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців - 1,3 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до базових законів із соціального та пенсійного страхування під час нарахування на зарплату та оплату часу відпустки нараховуються внески на соціальне та пенсійне страхування, утримуються внески та податок з доходів фізичних осіб. Допомога на оздоровлення внесками на соціальне страхування не обкладається, оскільки така виплата відповідно до п. 3.31 Інструкції № 5 не належить до фонду оплати праці. Податок з доходів фізичних осіб зтакої виплати утримується в розмірі 15 %.

У лютому бухгалтерії слід буде зробити перерахунок із заробітної плати за лютий з урахуванням оплати часу відпустки, нарахованої в січні.

“Праця і зарплата” № 8(540), лютий 2007
Передплатний індекс: 30214

Документи що посилаються на цей