Що потрібно знати СПД при переході
з єдиної на загальну систему оподаткування
Як Ви розумієте, підприемть, має право обрати будь-яку уподобану ним систему оподаткування. Для осіб, які знаходяться на звичайній системі, жодних спеціальних умов немає. А ось для єдинників існують обмеження. Якщо підприємець порушує або взагалі не може виконати відповідних умов, то він не має права перебувати на спрощеній системі і повинен перейти на загальну* систему. У цій публікації ми розглянемо все те, що потрібно знати приватному підприємцю на звичайної системі оподаткування, який раніше був єдинником.
Які документи потрібно подавати до податкової
при переході на загальну систему оподаткування
Отже, дії підприємця, якому потрібно поміняти систему оподаткування з єдиної на загальну (незалежно від причини такого переходу), залежать від того, з якого моменту це станеться: з наступного календарного року чи з наступного кварталу поточного календарного року.
У першій ситуації СПД не потрібно подавати жодних заяв, тому що Свідоцтво видається строком на поточний календарний рік.
У другому випадку єдинник зобов'язаний надати Заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення поточного кварталу. Екс-єдиннику потрібно пам'ятати також про те, що Свідоцтво і Довідки на найманих працівників треба подати до податкової не пізніше 5 днів з моменту закінчення їх дії. Що далі? Щойно мине період єдинництва, приватний підприємець муситиме працювати на звичайних (не пільгових) умовах. У таких випадках деякі підприємці з незвички забувають про свої обов'язки (або взагалі не знають їх). Тому нагадаємо “правила гри” звичайного СПД.
Податок на додану вартість
У яких випадках потрібно реєструватися платниками ПДВ
Якщо підприємець, будучи єдинником, був також платником ПДВ, то перехідних моментів немає. Тобто нічого не змінюється.
Якщо ж приватний підприємець користувався своїм законним правом не сплачувати ПДВ згідно зі ст. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727/98 (далі -Указ № 727), то з переходом на загальну систему він опиняється у нових рамках. Останні суворо встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ).
У ст. 2 Закону про ПДВ зазначено, що в обов'язковому порядку платниками ПДВ є: особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 300 000 грн. (без урахування ПДВ).
Таким чином, якщо Ваші обороти незначні, Ви не потрапляєте до категорії обов'язкової реєстрації платником платником податку на додану вартість. Тоді, звісно, можна не ставати платником податку на додану вартість** .
Коли подавати документи на реєстрацію платником ПДВ
Якщо прийняти рішення Вас змушують обороти, що перевищують 300 000 грн. за останні 12 календарних місяців, то дата реєстрації спірна. Згідно зі ст. 9 Закону про ПДВ реєстраційну заяву необхідно подати не пізніше 20 календарних днів після перевищення граничного розміру виручки. Тобто фактично перевищення вже могло статись. А коли так, то звичайному підприємцю необхідно бути платником ПДВ одночасно з переходом на загальну систему оподаткування. Однак багато податкових органів дозволяють подавати реєстраційну заяву протягом 20 днів після переходу на загальну систему.
У будь-якому разі для перестраховки ліпше зареєструватись до переходу на загальну систему або, у крайньому разі, проконсультуватись у податковій щодо термінів реєстрації, інакше можуть виникнути проблеми. І ще хочемо застерегти приватних підприємців, які зобов'язані зареєструватись, але ставляться до цього не надто відповідально: чинним законодавством передбачені серйозні санкції.
Звітний період
Для приватного підприємця дуже важливо, який звітний період у нього буде, оскільки від цього залежать терміни подання звітності та сплати податків. Звітний період з ПДВ буває двох видів: квартал і місяць.
Для того щоб стати місячним платником, підприємцю не потрібно дотримуватися жодних умов. А ось для квартальників існують обмеження. Згідно з пп. 7.8.2 Закону про ПДВ останніми можуть бути лише ті платники податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за 12 календарних місяців не перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ).
Більш того, у пп. 7.8.2 Закону про ПДВ зазначено: заява про вибір квартального податкового періоду подається до податкового органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. Але квартальний податковий період починає застосовуватися лише з першого податкового періоду наступного календарного року. Якщо не подати цю заяву, то і з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року платник податку зобов'язаний застосовувати місячний звітний період.
Таким чином, якщо підприємець переходить зі спрощеної системи оподаткування на загальну на підставі того, що обсяги оподатковуваних операцій у нього перевищують 500 000 грн., то він повинен зареєструватися платником ПДВ з місячним звітним періодом.
Крім того, у Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166, наведена ще одна умова: звітний період, що дорівнює місяцю, установлюється для тих платників, які не відпрацювали повного календарного року.
Таким чином, на думку ДПАУ, знову зареєстрований платником ПДВ підприємець, незалежно від обсягів продажу, отримує місячний звітний період.
З якого періоду приватному підприємцю необхідно звітувати з ПДВ
Звітувати потрібно з того звітного періоду (місяця або кварталу), коли Ви одержали Свідоцтво платника ПДВ. Оскільки (як вже було зазначено) екс-єдинник не може стати “квартальником” одразу, розглянемо існуючі звітні періоди для “місячників”. Так, якщо особа зареєстрована платником податку з першого дня календарного місяця, першим звітним періодом є період” який розпочинається з дня такої реєстрації та закінчується останнім днем календарного місяця. Наприклад, при реєстрації 1 грудня перший звітний період - грудень. Останній термін подання декларації - 20 січня, а сплати ПДВ - 30 січня.
А якщо особа зареєстрована платником податку не з першого дня календарного місяця, першим звітним періодом є період, який розпочинається з дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Торгові патенти
Єдинник звільнений від плати за патент (cт. 6 Указу № 727). А ось звичайний підприємець не має такої пільги. Тому слід знати, коли необхідно придбавати патенти, для чого звернімось до Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.
Отже, патентуванню підлягають такі види діяльності, зокрема:
- торгівля за готівкові кошти, а також із використанням кредитних карток тощо;
- з надання побутових послуг.
Якщо звичайний приватний підприємець займається одним із цих видів діяльності, йому доведеться придбати торговий патент.
Нагадаємо: патент має бути отриманий до початку здійснення патентованої діяльності. Для цього необхідно подати заявку до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації (якщо пункт продажу (надання послуг) знаходиться у межах іншої адміністративно-територіальної одиниці, то до місцевої податкової; якщо підприємець планує здійснювати пересувну торгівлю - то заявка подається за місцем його реєстрації як СПД).
Слід зазначити, що підприємець на звичайній системі оподаткування також має пільги, але для їх одержання він повинен чітко виконувати наведені нижче умови.
Без придбання торгового патенту працюють СПД, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
- хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;
- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
- молоко і молочна продукція (крім молока і вершків згущених із добавками і без них);
- морозиво;
- продукти дитячого харчування;
- безалкогольні напої;
- яловичина та свинина, домашня птиця, яйця, риба, ягоди і фрукти;
- мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;
- картопля і плодоовочева продукція;
- комбікорми для продажу населенню.
Пільговий торговий патент видається СПД, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
- поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових і відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України і фурнітура до них;
- періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;
- проїзні квитки;
- товари народних промислів (крім антикварних і тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України);
- готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення;
- ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);
- вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, і торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;
- мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);
- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни їх походження);
- зошити.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань друкованих засобів масової інформації, одержують пільговий торговий патент на торгівлю супутньою продукцією за таким переліком: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інше канцелярське та конторське приладдя, крім виготовлених із дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни походження).
У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації (тобто патент не дає права на здійснення торговельної діяльності товарами, які не зазначені в переліку). Вартість пільгового торгового патенту становить лише 25 грн. за весь строк його дії.
РРО
Єдинники, згідно зі ст. 6 Указу № 727, мають право не застосовувати РРО, за винятком торгівлі підакцизними товарами.
У свою чергу, в Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265) чітко сказано: підприємець на звичайній системі оподаткування зобов'язаний використовувати РРО при торгівлі товарами (продукцією, послугами) за готівку та/або із застосуванням платіжних карток, чеків тощо.
Слід зауважити, що у ст. 9 Закону № 265 наведені ситуації, коли приватний підприємець на звичайній системі може не використовувати ні РРО, ні розрахункових книжок.
Якщо Ви не потрапляєте до цього пільгового переліку, варто зазирнути до Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336. У ньому наведені ситуації, коли підприємець може не використовувати РРО, але повинен застосовувати розрахункові квитанції та вести книгу обліку розрахункових операцій.
Необхідно зазначити, що застосовувати розрахункові квитанції на практиці досить складно, тому що їх потрібно виписувати кожному покупцю, що є трудомістким. Тому багато підприємців відмовляються від такого права, але тоді вони зобов'язані застосовувати РРО в загальноприйнятому порядку.
Таким чином, підприємець (який не має жодних пільг з РРО) мусить придбати, опломбувати (у сервісному центрі) й потім зареєструвати та застосовувати РРО.
Реєстрація РРО повинна здійснюватись у податковому органі за місцезнаходженням підприємця (якщо підприємець використовує РРО в іншій адміністративно-територіальній одиниці, то РРО треба зареєструвати в податковому органі за місцем використання РРО - крім РРО для виїзної торгівлі і резервних).
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
Нагадаємо: збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Згідно зі ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” від 20.05.93 р. № 56-93 він справляється з громадян, які реалізують товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.
Граничний розмір збору не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 340 грн.) для підприємців, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Якщо приватному підприємцю необхідний цей дозвіл, то він одержить його будучи єдинником, оскільки, незважаючи на те що ст. 6 Указу № 727 єдинник звільнений від сплати збору, він усе одно зобов'язаний одержувати цей дозвіл (щоправда, безоплатно). Однак на звичайної системі оподаткування підприємець повинен сплачувати збір.
Зазначимо, що, відповідно до чинного законодавства, це разовий платіж. Але багато органів місцевої влади змушують сплачувати його щороку.
Податок з доходів
від підприємницької діяльності
Приватний підприємець на звичайній системі оподаткування повинен подавати декларацію про доходи протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу та сплачувати податок з доходів.
Оподатковуваним доходом приватного підприємця на загальної системі оподаткування вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Взагалі, всі нюанси з обкладання податком з доходів регулюються Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 р. № 13-92 (далі - Декрет № 13-92) та Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12 (далі - Інструкція № 12). Тепер про перехідні операції, що залишилися незакритими.
У публікації ми розглянемо операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів (робіт, послуг).
1. Купівля товарів (робіт послуг)
СИТУАЦІЯ 1: Приватний підприємець на єдиному податку здійснив передоплату за товар (роботу, послугу), а одержання відбулось уже на звичайній системі оподаткування.
При здійсненні передоплати за товари підприємець-єдинник не збільшує витрати, оскільки незважаючи на те що вони понесені, у нього поки не виникло доходів. При одержанні товарів у підприємця вже на звичайній системі оподаткування нічого не змінюється.
Надалі, якщо підприємець здійснюватиме продаж таких товарів (робіт, послуг), він зможе врахувати раніше понесені витрати при розрахунку чистого доходу. Причому неважливо, коли і на якій системі вони були понесені (це підтверджують cт. 13 Декрету № 13-92 і додаток 7 до Інструкції № 12).
Також СПД слід пам'ятати: витрати повинні мати документальне підтвердження.
СИТУАЦІЯ 2: Підприємець на єдиному податку одержав товари, а оплатив їх уже на звичайній системі оподаткування.
При одержанні товарів (робіт, послуг) підприємець-єдинник не повинен збільшувати витрати, тому що вони фактично не понесені. Потім при здійсненні оплати за товари (роботи, послуги) на звичайній системі оподаткування витрати також не виникнуть - вони з'являться лише після збільшення доходів (звісно, за наявності документального підтвердження понесених витрат).
2. Продаж товарів (робіт, послуг)
СИТУАЦШ 3: Підприємець на єдиному податку одержав передоплату за товар, а відвантаження відбулось уже на звичайній системі оподаткування.
Доходи
При одержанні передоплати в підприємця збільшився дохід, що повинен обкладатися єдиним податком (cт. 1 Указу № 727), тому, щоб уникнути подвійного оподаткування, при відвантаженні товарів вже на звичайній системі, нічого відображати не потрібно. Ще одним аргументом на користь необкладання є те, що звичайний підприємець повинен збільшувати дохід виключно за фактом одержання оплати, а не відвантаження товарів.
Витрати
Витрати повинні збільшитись одночасно з доходами. Тобто якщо підприємець понесе витрати на єдиному податку, то вони будуть разом з “єдинодоходами”, а якщо на звичайній системі оподаткування - ні.
СИТУАЦІЯ 4: Підприємець на єдиному податку відвантажив оплачений раніше товар, а оплата була отримана від покупця вже на звичайній системі оподаткування.
Доходи
При відвантаженні товарів підприємець-єдинник не повинен збільшувати дохід, оскільки ця операція не є виручкою у розумінні Указу № 727, тому при одержанні оплати за товари (роботи, послуги) на звичайній системі оподаткування потрібно відобразити дохід (він обкладатиметься податком з доходів). Це підтверджують і норми ст. 13 Декрету № 13-92, відповідно до якої дохід повинен бути отриманий.
Витрати
Як ми вже говорили, витрати виникають одночасно з одержанням доходу. Останній збільшився на звичайній системі оподаткування, тому підприємець має право на витрати. Щоправда, слід сказати про ситуацію, коли витрати були понесені на єдиному податку. Тут деякі представники податкових органів вважають, що підприємці не мають права на витрати.
На нашу думку, це не так. Пояснимо, чому. У Декреті № 13-92 немає вказівки на те, коли і на якій системі оподаткування були понесені витрати. А раз так, то головне - дотриматися правила одночасного виникнення доходів і витрат.
Увага: у підприємця має бути документальне підтвердження понесених витрат. Це важливий нюанс, оскільки багато підприємців-єдинників не надто піклуються про документи.
Примітки щодо ПДВ
Якщо підприємець на єдиному податку оув платником ПДВ, а потім при переході на звичайну систему оподаткування ним залишився, то жодних перехідних положень немає - він продовжує сплачувати ПДВ у загальноприйнятому порядку. А ось коли підприємець на єдиному податку не сплачував ПДВ, а потім на звичайній системі став платником ПДВ, то тут є нюанси, які ми зараз розглянемо.
Виникнення податкового кредиту з ПДВ (Ситуації 1 і 2)
При здійсненні операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) єдинник за першою подією (перерахуванням передоплати (Ситуація 1) або одержанням товарів, робіт, послуг (Ситуація 2)) не повинен збільшувати суми податкового кредиту з ПДВ, тому що він не був платником ПДВ. Потім після заключної операції - одержання товарів, робіт, послуг (Ситуація 1) або перерахування оплати (Ситуація 2) - підприємець (вже платник ПДВ) також не повинен збільшувати податкового кредиту з ПДВ. Пояснюється це тим, що згідно з підпунктом 7.5.1 Закону про ПДВ, податковий кредит з ПДВ виникає за фактом першої події: перерахування оплати або одержання товарів, робіт, послуг. А в нашому випадку ця перша подія відбулась, коли приватний підприємець не платив ПДВ.
Виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (Ситуація 3 і 4)
При здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг) єдинник за першою подією (одержанням передоплати (Ситуація 3) або відвантаженням товарів, робіт, послуг (Ситуація 4)) не повинен збільшувати суми податкових зобов язань з ПДВ, тому що він не був платником ПДВ. Потім після заключної операції - відвантаження товарів, робіт, послуг (Ситуація 3) або одержання оплати (Ситуація 4) - підприємець (вже платник ПДВ) також не повинен збільшувати податкові зобов'язання з ПДВ. Пояснюється це тим, що згідно з пп. 7.3.1 Закону про ПДВ, податкові зобов'язання виникають за фактом першої події: одержання оплати або передачі товарів, робіт, послуг. У нашому випадку ця перша подія відбулась, коли підприємець не платив ПДВ. У свою чергу, в Законі про ПДВ не передбачено збільшення податкових зобов'язань з ПДВ після заключної операції.
Зауважимо, що ми висловили власну позицію, а працівники податкових органів можуть дотримуватися іншої. “Поганим дзвіночком” є лист ДПАУ від 14,04.2003 р. № 3211/5/ 15-3416, в якому сказано, що кошти, отримані платником ПДВ за раніше надані послуги (коли СПД не був платником ПДВ), повинні обкладатися ПДВ.
Ми не згодні з позицією податківців, оскільки вона не має жодних законодавчих підстав. Тому приватні підприємці, які готові посперечатися з ними (у тому числі й у судовому порядку), можуть не нараховувати ПДВ, посилаючись на наші аргументи. Також для захисту своєї позиції радимо Вам застосувати норму конфлікту інтересів, яка міститься у пп. 4.4.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
На завершення зазначимо, що ми розглянули далеко не всі перехідні моменти, а лише основні та найважливіші з них.
____________________________________
* Хоча чинне законодавство дозволяє змінити єдиннии,тво на фікспатент, але ще малоймовірно. Оскільки для усього треба виконати ряд жорстких вимог, що визначені у cт. 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 р. № 13-92.
** Хоча Ви маєте повне право стати платником ПДВ у будь-який момент. Однак перш ніж зробити подібний вчинок, ми радимо все ретельно зважити, оскільки зареєструватися легко, а знятися з реєстрації - досить складно.