ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
06 лютого 2007 року
м. Київ

Справа № К-18578/06

Про стягнення штрафних санкцій

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого-судді: Ф.,

Суддів: Б., Г., М., Ч.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ЗАТ “Новопсковський маслоробний завод” про стягнення штрафних санкцій, – встановила:

Позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ЗАТ “Новопсковський маслоробний завод” 12819 грн. 57 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.01.2006 відмовлено в задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 апеляційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2006 – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

З урахуванням вказаних вимог Закону та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2004 році 6 інвалідів.

Фактично на підприємстві відповідача у звітному періоді працювало 3 інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 875 і п. 10 “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Інформація про створення на підприємстві 3-х робочих місць міститься у довідці відповідача від 10.03.2004 № 15, що адресована Новопсковському районному центру зайнятості. Згідно з довідкою Новопсковського районного центру зайнятості від 18.07.2005 № 22/1-1612 інваліди для працевлаштування на ЗАТ “Новопсковський маслоробний завод” не направлялися.

За повідомленням Управління праці і соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації від 20.02.2006 № 514 протягом 2004 року інваліди за допомогою у працевлаштуванні до управління не зверталися та на обліку, як такі, що бажали працевлаштуватися, не перебували. Жоден інвалід управлінням не направлявся до районного центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні, у тому числі на ЗАТ “Новопсковський маслоробний завод”.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення штрафних санкцій з ЗАТ “Новопсковський маслоробний завод”.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 у справі № 5/12 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді