Гарантійні виплати за невідпрацьований час
як частина додаткової заробітної плати

Згідно з ст. 2 Закону про оплату праці заробітна плата складається з трьох елементів:

- основної заробітної плати;

- додаткової заробітної плати;

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Однією зі складових додаткової заробітної плати є гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Трудове законодавство не містить визначення понять гарантійних та компенсаційних виплат. Проте ці поняття відрізняються за змістом.

Компенсаційними виплатами можна вважати виплати працівникам, які компенсують (відшкодовують) їх матеріальні, фізичні та моральні витрати, пов'язані з виконанням трудової функції, і спричинені умовами роботи, що відрізняються від загальноприйнятих (нормативних).

Гарантійними слід вважати виплати, які провадяться у випадках, встановлених законодавством, за невідпрацьований час.

Основним видом оплати невідпрацьованого часу є оплата щорічних основних (тарифних) та додаткових відпусток. Крім того, до витрат на оплату невідпрацьованого часу згідно з пп. 2.2.12 Інструкції № 5 відносяться:

- суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткової) відпусток і додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством (ст. 23 КЗпП і ст. 24 Закону про відпустки);

- оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

- оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчими відпустками (ст. 77, 211, 213 КЗпП);

- оплата додаткових відпусток, наданих згідно із Законом № 796;

- суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (ст.122 КЗпП);

- суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на новостворених підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

- оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім (ст.183, 194 КЗпП);

- оплата працівникам, що залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються у робочий час (ст.119 КЗпП);

- оплата працівникам-донорам днів обстеження, здачі крові та відпочинку, наданих після кожного дня здачі крові, або днів, що додаються за бажанням працівника до щорічної відпустки (ст. 124 КЗпП);

- оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичній установі на обстеженні (ст. 169 КЗпП);

- оплата простоїв не з вини працівника (ст. 113 КЗпП).

Оплата щорічних основних (тарифних) відпусток*

Згідно з Порядком № 100, суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних днях, розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців, що передують наданню відпустки, на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів) і множення отриманого результату (середньоденного заробітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки.

Цей розрахунок можна подати у вигляді формули:

В = М : (365(366) - С) х Д,

де В - сума відпускних;

М - сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості);

365(366) - кількість календарних днів у році (у високосному році -366 днів);

С - число святкових і неробочих днів, передбачених законодавством (1 січня, 7 січня, 8 березня, 1 та 2 травня, 9 травня, 28 червня, 24 серпня, Великдень, Трійця);

Д - тривалість відпустки в календарних днях.

Усі виплати включаються у розрахунок середньої зарплати в тому розмірі, у якому вони нараховані, без вирахування сум утриманих податків, зборів (внесків), стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Працівники, що працюють за сумісництвом, крім щорічної відпустки за основним місцем роботи, мають право і на щорічну відпустку за сумісництвом. Відпустка за місцем сумісництва також є оплачуваною.

У разі коли тривалість оплачуваної відпустки, наданої підприємством, де працівник працює за сумісництвом, менше його тривалості за основним місцем роботи, працівнику обов'язково повинні надати відпустку без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Порядок розрахунку відпускних таким працівникам такий самий, які порядок розрахунку відпускних працівникам, для яких це місце роботи є основним.

Приклад. Працівнику підприємства, який працює за сумісництвом, надається щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дня (к. д.) з 03 липня 2006 р.

Загальний заробіток за останні 12 місяців складає 3 886,00 грн., з них основна заробітна плата - 3 250,00 грн., відпускні за 2005 рік - 250,00 грн., премія до ювілейної дати - 200,00 грн., оплата листків тимчасової непрацездатності -186,00 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому році - 365 к. д.

Кількість днів, що використовуються при розрахунку середньоденного заробітку:

365 - 10 = 355 к. д.

Середньоденний заробіток: (3886,00 - 200,00) / 355 - 10,38 грн.

Сума відпускних:

10,38 х 24 к.д. = 249,12 грн.

До додаткових відпусток відносяться:

- відпустки за роботу зі шкідливими, важкими умовами праці (ст. 76 КЗпП);

- відпустки за особливий характер праці (ст. 76 КЗпП);

- відпустки жінкам, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда (ст. 182-1 КЗпП). Тривалість такої відпустки - 5 календарних днів.

Розрахунок виплати відпускних сум

Грошові компенсації за невикористану
відпустку

Такі компенсації виплачуються виключно при звільненні працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей.

На підставі ч. 2 ст. 83, у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, фахівців закладів освіти, які пропрацювали до звільнення не менше 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на інше підприємство, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, за його бажанням (за наявності письмової заяви), повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, що передбачено ч. 3 ст. 83 КЗпП України.

За бажанням працівника, на підставі ч. 4 ст. 83 КЗпП України частина щорічної відпустки замінюється на грошову компенсацію. При цьому тривалість наданих працівнику щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів.

Згідно з ч. 5 ст. 83 КЗпП України, особам віком до вісімнадцяти років заміна усіх видів відпусток на грошову компенсацію не допускається.

У разі смерті працівника, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей, виплачується спадкоємцям, що передбачено ч. б цієї статті КЗпП України і ст. 24 Закону про відпустки.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що працівник може використовувати основну відпустку, а за щорічні додаткові відпустки може вимагати грошову компенсацію вже при отриманні основної відпустки. Грошова компенсація може бути видана працівнику тільки за частину відпустки, що перевищує 24 календарних дня загальної тривалості належних йому відпусток (щорічних і додаткових). Загалом же загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, згідно з ст.10 Закону про відпустки, не може перевищувати 59 календарних днів, за винятком відпусток працівникам, зайнятим на підземних та гірничих роботах, для яких ліміт встановлений у 69 календарних днів. Наприклад, працівник не використовував відпустку за робочий рік тривалістю 35 календарних днів. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки, працівник за бажанням має право на отримання відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів і грошової компенсації за 11 днів.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КЗпП України, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років і працівникам, що мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці. При цьому така заборона стосується не лише додаткової відпустки, але й основної щорічної відпустки працівника, зайнятого на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці або з особливим характером праці.

Слід звернути увагу на те, що компенсації за невикористану відпустку підлягають щорічні відпустки та відпустка працівникам, що мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), а невикористані додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також творчі відпустки компенсації не підлягають.

Оплата додаткових відпусток,
наданих понад тривалість, передбачену
законодавством

Колективним договором зазвичай передбачаються додаткові відпустки:

1) за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах;

2) за особливий характер праці залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Стисло про кожний з видів відпусток.

1. Додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці.

Статтею 7 Закону про відпустки передбачена щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці тривалістю 35 календарних днів для працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів.

Додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці надається за Списками виробництв, цехів, професій та посад, затвердженими Постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290.

Згідно з частиною другою ст. 7 Закону про відпустки, конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, показники та критерії яких затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України і Мінпраці та соціальної політики України від 31.12.1997 р. № 383/55 “Про затвердження показників і критеріїв умов праці, за якими будуть надаватися щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів”, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.01.1998 р. № 50/2490.

Фактична тривалість щорічної додаткової відпустки визначається як сума календарних днів, що надаються за роботу в шкідливих умовах праці за окремими шкідливими виробничими факторами залежно від їх гігієнічної значимості, яка повинна перевищувати максимальну тривалість, встановлену для кожного ступеня шкідливості.

У випадках коли тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує тривалість, зазначену в Списку, відпустку може бути продовжено на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.

2. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.

Статтею 8 Закону про відпустки передбачена щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, яка надається:

- окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій та посад, затвердженим КМУ;

- працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів відповідно до списків посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою.

Постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290 затверджено Список виробництв, робіт, професій та посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я.

У колективному договорі допускається встановлювати працівникам з ненормованим робочим днем щорічну додаткову відпустку тривалістю більше 7 календарних днів. Однак витрати, пов'язані з оплатою днів відпустки, що перевищують встановлену законом норму, відраховують не за рахунок коштів підприємств, організацій та установ, призначених на оплату праці, а за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після виплати податків та інших обов'язкових платежів, або за рахунок коштів фізичної особи.

В установах і організаціях, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, ці дні відпустки (більше 7 днів) оплачуються в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел (частина третя ст. 23 Закону про відпустки).

Оплата додаткових відпусток у зв'язку
з навчанням

Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням передбачені п. 2 ст. 4 Закону про відпустки. Такі відпустки надаються у зв'язку з навчанням у середніх, професійно-технічних, вищих закладах освіти, а також навчальних закладах після-дипломної освіти, аспірантурі та з профспілковим навчанням.

Згідно з частиною 7 ст. 10 Закону про відпустки, працівники, які успішно навчаються в закладах освіти і бажають приєднати відпустку до часу здачі іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою, мають право на використання відпустки за перший робочий рік до настання шестимісячного строку безперервної роботи на даному підприємстві.

Згідно із Законом про відпустки, у разі коли основна щорічна відпустка збігається з відпусткою у зв'язку з навчанням, щорічна відпустка повинна бути перенесена або продовжена.

Згідно з ст. 13 Закону про відпустки, працівникам, які отримують загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх (змінних) школах, класах, групах з денною, заочною формами навчання при загальноосвітніх вечірніх школах, надається додаткова відпустка на період здачі:

- випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;

- випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дня;

- переводних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних - на підставі заяви працівника та довідки з закладу освіти, що підтверджує дні початку і кінця здачі іспитів конкретним учнем.

Працівникам, які здають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю, відповідно, 21 і 28 календарних днів на підставі заяви та довідки, виданої на вимогу учня для пред'явлення за місцем його роботи закладом освіти, що підтверджує дні проведення іспитів.

Крім вищепереліченого, згідно з ст. 209 КЗпП, таким працівникам протягом навчального року встановлюють скорочений робочий тиждень на 1 робочий день або на відповідну кількість робочих годин.

При шестиденному робочому тижні кількість таких днів не повинна перевищувати 36 робочих дніє на рік або відповідну їм кількість робочих годин. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів залежить від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин. За увесь цей час їм виплачується 50% від середньої зарплати за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру зарплати.

Згідно з ст. 14 Закону про відпустки, працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та здачі іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року. Підстава надання - заява працівника і довідка (виклик) із закладу освіти, що підтверджує дні проведення іспитів.

Згідно з ст. 15 Закону про відпустки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, їх тривалість залежить від форми та курсу навчання, рівня акредитації вузу тощо.

Крім вищеперелічених днів відпустки у зв'язку з навчанням передбачені й інші вільні від роботи дні (у тому числі оплачувані) працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти та в аспірантурі. Порядок надання вільних від роботи днів регламентується ст. 218 КЗпП і полягає в такому:

- Працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або здачі державних іспитів надається щотижня:

1) при шестиденному робочому тижні - 1 вільний день на тиждень;

2) при п'ятиденному робочому тижні - кількість вільних від роботи днів залежить від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.

В обох випадках за такий невідпрацьований день працівникам виплачується 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру зарплати;

3) 1-2 вільних від роботи дня без збереження зарплати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, надається:

- 1 вільний день на тиждень протягом чотирьох років навчання з оплатою його у розмірі 50% середньої заробітної плати;

- 1 вільний день на тиждень протягом четвертого року навчання без збереження заробітної плати.

Надання навчальної відпустки деяким працівникам культури, театрального мистецтва та філології встановлюється в окремому порядку.

Право на оплачувану відпустку прямо залежить від успішності студента, який працює на даному підприємстві, тому зупинимося докладніше на визначенні критеріїв успішності.

Згідно з пп. 3.12.2.3 Положення про організацію навчального процесу у вищих закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161, учень, який не одержує оцінок “незадовільно” і “не зараховано” за результатами семестрового контролю, вважається учнем успішним, інформація про здані або нездані іспити та заліки повинна міститися у засвідченій вузом довідці-виклику. Якщо працівник-студент не здав за період сесії якихось іспитів та заліків, то наступна навчальна відпустка йому не буде оплачена.

На підприємстві необхідно чітко відслідковувати відповідність тривалості фактично отриманої навчальної відпустки протягом навчального року з установленим Законом про відпустки. Оскільки, згідно з ст. 17 Закону про освіту, заклади освіти мають право на самостійне планування роботи, то строки лабораторно-екзаменаційної (екзаменаційної) сесії, встановлені вузом, можуть перевищувати межі, встановлені Законом про відпустки. У таких випадках, згідно з ст. 91 КЗпП, підприємства можуть встановлювати додаткові дні навчальної відпустки, що оплачується за рахунок власних коштів. При цьому оплату зайвих днів відпустки підприємство не має права відносити на валові витрати.

Скористатися навчальною відпусткою працівник може незалежно від строку його безперервної роботи на цьому підприємстві. У той же час слід зазначити, що таку відпустку не можна накопичувати або ділити, переносити на інший період і брати у рахунок наступного року. Виплата компенсації за невикористані дні навчальної відпустки не провадиться.

Оплата творчих відпусток

Згідно з ст. 77 КЗпП України, творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабміном.

Згідно з Постановою КМУ від 19.01.1998 р. № 45 “Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток”, творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, за основним місцем роботи для закінчення дисертації на здобуття ученого ступеня доктора або кандидата наук, а також для написання підручників, монографії, довідника або іншої наукової праці.

Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців і на здобуття ученого ступеня доктора наук тривалістю до шести місяців надається працівнику, який успішно суміщає основну діяльність з науковою працею.

Творча відпустка надасться на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або ученої ради вищого закладу освіти III-IV рівнів акредитації або науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки.

Для отримання такої відпустки претендент на науковий ступінь повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають ученій раді вмотивовані висновки з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили, відповідно, аспірантуру або докторантуру, а також здобувачу одного й того ж ученого ступеня повторно.

Для написання підручника або наукової праці працівнику надається відпустка до трьох місяців на підставі його заяви і довідки видавництва про включення підручника або наукової праці у план випуску видань на поточний рік.

У разі коли підручник або наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною усіма членами авторського колективу.

Творча відпустка надається працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.

На час творчої відпустки за працівником зберігаються місце роботи (посада) і заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної плати, що виплачується працівнику за період творчої відпустки, визначається п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Пункт 7 зазначеної Постанови передбачає нарахування виплат за час творчої відпустки шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Отриманий результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Оплата відпусток, наданих
згідно із Законом “Про статус і соціальний
захист громадян, що постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”

Згідно із Законом України від 19.12.1991 р. № 2001-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції від 19.12.1991 р. № 2001-ХІІ, громадяни, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право використовувати чергову відпустку у зручний для них час, а також можуть скористатися додатковою відпусткою зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.

Особами, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважаються:

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії та її наслідків;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, що потрапили під вплив радіоактивного випромінювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оплата часу простою

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не менше 2/3 тарифної ставки, встановленої працівнику розряду (окладу) (ст.113 КЗпП).

______________________________

* КЗпП передбачає також відпустки, які оплачуються за рахунок коштів державного соціального страхування відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами (ст.180 КЗпП), по догляду за дитиною (ст.181 КЗпП), відпустки жінкам, які взяли дітей на виховання, (ст 182 КЗпП). Ми не розглядаємо порядок оплати цих відпусток, тому що роботодавець не витрачає на це свої гроші.

Список використаних нормативно-правових актів

КЗпП - Кодекс законів про працю України.

Закон про відпустки - Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР “Про відпустки”.

Закон № 796 - Закон України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції від 19.12.1991 р. № 2001-ХІІ.

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03,1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”.

Інструкція № 5 - Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Дєржкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Порядок № 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Закон про освіту - Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ “Про освіту” у редакції від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР.

“Консультант бухгалтера” № 13 (397) 26 березня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей