ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 лютого 2007 року
м. Київ
Справа № 4-1981/05/06
Щодо скарги на дії державного виконавця
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Б.,
Суддів: Л., П., С., Ш.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою відкритого акціонерного товариства “Об’єднаний комерційний банк” (далі – ВАТ “Об’єднаний комерційний банк”) на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, за касаційною скаргою начальника Відділу державної виконавчої служби Красноперекопського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі – ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК) на рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2002 та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2003, – встановила:
У квітні 2002 року ВАТ “Об’єднаний комерційний банк” звернулося до Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим із скаргою на дії державного виконавця ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, мотивуючи тим, що 08.03.2002 ВАТ “Об’єднаний комерційний банк” подав до ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК заяву про відкриття виконавчого провадження з доданим до неї відзивом боржника про визнання претензії для примусового стягнення заборгованості. 20.03.2002 державний виконавець, посилаючись на те, що відзив на претензію не є виконавчим документом, який підлягає виконанню, виніс постанову про відмову ВАТ “Об’єднаний комерційний банк” у відкритті виконавчого провадження.
Рішенням Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2002 скарга задоволена. Визнано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.03.2002 неправомірною.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2003 апеляційна скарга начальника ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК відхилена, а рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2002 залишено без змін.
В касаційній скарзі на рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2002 та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2003 начальник ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу, суди виходили з того, що відповідно до ст. 8 Господарського процесуального кодексу України відповідь про визнання претензії є підставою для примусового стягнення заборгованості.
Однак, з таким висновком судів погодитись не можна.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України “Про виконавче провадження”, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
Органи державної виконавчої служби мають повноваження відносно примусового виконання лише тих рішень, які прямо передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Стаття 3 цього Закону в редакції від 07.02.2002, яка діяла на момент ухвалення рішення, містить перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, який є вичерпним, і до нього не входить визнана у встановленому порядку претензія.
Статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені вимоги до виконавчого документа, проте відзив на претензію Військового комбінату хлібопродуктів не може вважатися виконавчим документом у розумінні ст. 19 вказаного Закону, оскільки не містить необхідних реквізитів, передбачених даним Законом, внаслідок чого не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження.
Крім того, у відзиві на претензію дебітор згоден добровільно виконати вимоги кредитора і, як наслідок, немає підстав для застосування заходів для примусового стягнення заборгованості.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірною, оскільки невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Згідно з ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а висновки судів спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – постановила:
Касаційну скаргу начальника ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК задовольнити частково.
Рішення Красноперекопського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2002 та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2003 скасувати.
Відмовити у задоволенні скарги ВАТ “Об’єднаний комерційний банк” на дії державного виконавця ВДВС Красноперекопського РУЮ АРК щодо визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.03.2002 неправомірною.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді