ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
14 лютого 2007 року
м. Київ

Справа № 4-2461/05/06

Щодо скарги на бездіяльність державних органів

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого-судді Л.,

Суддів: А., Г., К., Ю.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за скаргою гр. П на бездіяльність начальника Лугинської МДПІ Житомирської області за касаційною скаргою Лугинської МДПІ Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 31.12.2003 та на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 07.04.2004, – встановила:

У грудні 2003 року гр. П звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Олевського відділення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції, посилаючись на те, що в силу релігійних переконань відповідно до чинного законодавства має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, але відповідач відмовив їй зробити в паспорті відмітку. Вважаючи таку відмову незаконною, гр. П просила зобов’язати відповідача зробити відмітку в її паспорті про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07.04.2004 залишено без змін рішення Олевського районного суду від 31.12.2003, яким вимоги скарги гр. П задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених по справі судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено вимоги скарги гр. П та зазначено, що платник податків в рамках діючого законодавства вправі виконати свій конституційний обов’язок шляхом сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податків.

Посилання відповідача на те, що суб’єкту оскарження не надано повноважень виключати фізичних осіб з єдиного Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” та Закону України “Про державну податкову службу”, внесенням змін та уточнень щодо раніше внесених даних, займаються державні податкові інспекції по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:

Касаційну скаргу Лугинської МДПІ Житомирської області відхилити, а ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 07.04.2004 та рішення Олевського районного суду від 31.12.2003 по справі за скаргою гр. П на бездіяльність начальника Лугинської МДПІ Житомирської області – залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді