ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.08.2006
Справа N 11/510
Про стягнення коштів
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.11.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Волковицької Н.О., Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до
відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
про стягнення 62694,89 грн.
за участю представників:
позивача: Шамрай С.В. - дов. від 01.01.2006 р. N 141
відповідача: Жардєв І.С. - дов. від 05.12.05 р. N 20-1268 (в мат. спр.); Гойсан А.М. - дов. від 28.11.2005 р. N 20-1208 (в мат. спр.)
встановив:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 62694,89 грн., яка складається з плати за користування вагонами по ст. Запоріжжя-Ліве в розмірі 19798,01 грн. через затримку, пов'язану з митним оформленням та з плати за користування вагонами по відправках, здійснених у квітні, червні 2005 р. по ст. Запоріжжя-Ліве в розмірі 42896,88 грн.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. у справі N 11/510 позов задоволено частково на суму 5059,68 грн.
Рішення суду мотивоване визнанням відповідачем позову в розмірі стягнутої суми та неправомірністю вимог позивача в решті позову.
В апеляційній інстанції справа не розглядалася.
В касаційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. та прийняття нового рішення з підстав неправильного трактування судом та неприйняттям до уваги норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Так, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 19798,01 грн. плати за користування вагонами по ст. Запоріжжя-Ліве, що простояли на шляхах станції через затримку, пов'язану з митним оформленням, місцевим судом встановлено, що така затримка мала місце і це підтверджується актами загальної форми у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 908 ЦК України ( 435-15 ) загальні умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу і відповідальність сторін по цих перевезенням визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 12 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) встановлено, що підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів, що регулюють діяльність транспорту.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Відповідно до пункту 2.7. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000 р., відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Пункт 3.7 цих же Правил передбачає, що у разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за користування вагонами та плату у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням, а їх аналіз дозволяє зробити висновок що платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді коли вони не виступають в якості вантажовідправників чи вантажоодержувачів.
З огляду на зазначене, висновки місцевого суду щодо неправомірності позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 19798,01 грн. плати за користування вагонами, що простояли на шляхах станції через затримку, пов'язану з митним оформленням, колегія вважає помилковими.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 42896,88 грн. плати за користування вагонами по відправках, здійснених у квітні, червні 2005 р. по ст. Запоріжжя-Ліве, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що 15.04.2003 року між сторонами у справі укладено договір N ПР/МД-03-3/1 на експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
Згідно з п.14 договору власник колії (відповідач) зобов'язався сплачувати залізниці (позивач) плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами перевезень вантажів і додатком N 1 до договору, який визначає розрахунок часу користування вагонами відповідно до переробної спроможності вантажних фронтів.
На підставі ст. 119 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. N 113 (далі - Правила), залізниця нарахувала плату за користування вагонами в сумі 42896,88,94 грн. (з урахуванням ПДВ), однак відповідач визнав нараховану плату частково в сумі 5059,68 грн., оскільки на його думку вагони були передані залізниці в складі завантажених маршрутів, сформованих відповідно до Правил перевезення вантажів, а, відтак, плата за користування вагонами повинна складати 50% відповідно до наказу Мінтрансу України від 10.06.1999 р. N 302.
Згідно з п.2 Правил вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника (п.5 Правил). Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п.14 Правил). Ставки плати за користування контейнерами залізниць України та інших держав (крім власних) встановлені наказом Міністерства транспорту України від 02.02.1999 р. N 53.
В таблиці N 1 ставок плати за користування контейнерами залізниць із змінами, внесеними наказом Міністерства транспорту України від 10.06.1999 р. N 302, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.11.2005 р. N 770, зазначено, що у разі зайняття відправниками вагонів для навантаження маршрутів, а також при перевезенні залізничними лініями вузької колії, вказані ставки застосовуються в розмірі 50%.
Пунктом 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334, передбачено, що маршрутом відправника вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 р. N 411 та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) встановлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів (п.6 Правил).
Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або "ядра" маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів (п.7 Правил).
Відповідно до п.5.3 Єдиного технічного процесу роботи під'їзної колії ВАТ "Запоріжсталь" на станції "Запоріжжя-Ліве" Придніпровської залізниці маршрути, сформовані згідно з планом формування відправницьких маршрутів по станції "Запоріжжя-Ліве", виставляються в парк "А" станції "Запоріжжя-Ліве". Кількість вагонів і умови організації завантаження та відправлення маршрутів визначаються договором.
Договором передбачено обов'язок відповідача накопичувати маршрути для відправлення.
Таким чином, позивач повинен був нараховувати плату за користування вагонами за ставкою 50% оскільки маршрути формуються не на шляхах залізниці, а на під'їзній колії відповідача.
За таких обставин, в цій частині позову суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи і прийняв відповідне рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі стосовно зазначеної частини позову не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права в частині відмови в позові про стягнення 19798,01 грн., що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині із винесенням нового рішення про задоволення позову. В решті оскаржуване рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - постановив:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. у справі N 11/510 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 19798,01 грн.
Позов в цій частині задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 19798,01 грн. боргу; 197,98 грн. державного мита; 54,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 99,00 грн. державного мита, сплаченого при подачі касаційної скарги.
В решті рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 р. у справі N 11/510 залишити без змін.
Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови.
Головуючий В.С.Божок
Судді Н.О.Волковицька
Г.П.Коробенко