Коментар до інформаційного листа
Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. № 01-8/184
“Про деякі питання практики застосування
господарськими судами законодавства про інформацію”
У своєму листі ВГС України дає визначення поняттю “інформація”, а також наводить перелік нормативних актів, що містять основні правила ведення інформаційної діяльності й правила захисту прав суб'єктів інформаційних відносин.
Підкреслюється, що при вирішенні відповідних суперечок господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) негативна інформація, розповсюджена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе зворотного. Отже, доводити достовірність негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а позивач зобов'язаний лише підтвердити факт поширення такої інформації відповідачем.
Слід зазначити, що ЦК, на відміну від старого ЦК (1963 року), допускає відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням інформації, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво, без її попереднього спростування. Особа, чиї права або інтереси порушені поширенням недостовірної інформації, має право, з урахуванням правил Цивільного процесуального кодексу, подавати до господарського суду об'єднані позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної її поширенням, і про спростування недостовірної інформації або окремо кожну з цих вимог за власним вибором.
Говорячи про відшкодування шкоди, також зазначимо, що розповсюджувачі інформації, які відносяться до категорії засобів масової інформації, у деяких випадках, передбачених законодавством, звільняються від відповідальності, тому не відшкодовують майнової або моральної шкоди.
Такими випадками, зокрема, є публікація (поширення) відомостей, отриманих від інформаційних агентств або якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій та об'єднань громадян або дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.
Судове відомство звертає увагу, що до вимог про відшкодування шкоди, заподіяної поширенням або розголошенням інформації, що зачіпає права або інтереси іншої особи, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
До вимог про спростування недостовірної інформації, розміщеної в засобах масової інформації, застосовується спеціальна позовна давність в один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється з дня розміщення таких відомостей у ЗМІ або з дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про них.
До вимог про спростування недостовірної інформації, розповсюдженої іншими категоріями розповсюджувачів інформації, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Документ набув чинності 28.03.2007 р.
“Бухгалтерія торговельного підприємства: від А до Я”, № 8, квітень 2007 р.
Передплатний індекс 08074, 23338 (українською мовою)
та 08075, 23339 (російською мовою)