ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
06 березня 2007 року
м. Київ
Справа № К-9282/06
Про визнання недійсними податкових вимог
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: К.,
Суддів: Б., Г., Р., Ф.,
при секретарі: М.,
за участі представника відповідача гр. П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 по справі № 14/320-04-10866 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайзовніштур” (далі – ТОВ “Дунайзовніштур”) до 1. Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Ізмаїльська ОДПІ); 2. Управління державного казначейства в Одеській області про визнання недійсними податкових вимог, – встановив:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним податкових вимог від 25.08.2004 № 1/353 та від 05.10.2005 № 2/418 та стягнути з Держбюджету України в особі УДК у Одеській області ПДВ у розмірі 8703 грн. згідно податкової декларації за 2004 рік шляхом зарахування в рахунок податку на прибуток.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2005 позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 у справі № 14/320-04-10866 рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2005 змінено, викладено п. 3 рішення в такій редакції: “Зобов’язати Ізмаїльську ОДПІ зарахувати бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2004 року в сумі 8703 грн. в рахунок платежів з податку на прибуток”. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 1 подав касаційну скаргу, в якій зазначено, що суди не взявши до уваги п. 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, скасувавши податкові вимоги № 1/353 від 25.08.2004 та № 2/418 від 05.10.2005, скасували підстави проведення взаємозаліку бюджетної заборгованості з ПДВ в рахунок податку на прибуток, що призвело до прийняття рішень, які суперечать вимоги чинного законодавства, так як позбавили можливості проведення відшкодування шляхом зарахування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в рахунок податку на прибуток взагалі.
Суди, зобов’язавши зарахувати бюджетну заборгованість по ПДВ в сумі 8703 грн. в рахунок податку на прибуток, не врахували обставини справи, що унеможливлюють проведення взаємозаліку.
Скаржник зазначив, що на момент пред’явлення позову податковий кредит в сумі 29949 грн., що є предметом спору, був погашений наступними нарахуваннями податкових зобов’язань з ПДВ, що підтверджується випискою з особового рахунку та актом звірки розрахунків з бюджетом. Заявлена до відшкодування в декларації за травень 2004 року сума погашалася наступними нарахуваннями податкових зобов’язань з ПДВ у вересні (2075 грн. ) та у листопаді 2004 року (19171 грн. та 8703 грн.). А тому відсутній предмету спору, на підставі чого провадження по справі підлягає припиненню.
І враховуючи все зазначене в скарзі Ізмаїльська ОДПІ просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 і припинити провадження по справі через відсутність предмету спору.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 7, 7.3 Закону України від 03.04.1997 № 168 “Про податок на додану вартість” зі змінами, внесеними згідно закону № 169/98 від 04.03.1998 (чинні на момент виникнення спірних взаємовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. І враховуючи все зазначене в запереченні, просить залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що відповідно до даних податкової декларації за травень 2004 року загальна сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету, склала 29949 грн.
Відповідно до розрахунку експортного відшкодування за травень 2004 року, сума експортного відшкодування позивачу з бюджету склала 8703 грн.
В податковій декларації з ПДВ за травень 2004 року, як спосіб відшкодування 8703 грн. експортного ПДВ, зазначено зарахування цієї суми, яка може бути відшкодована платнику протягом 10 календарних днів від дати подання декларації, в рахунок платежу з податку на прибуток (розділ бюджетної класифікації 11020000 рядок 23.1.2 податкової декларації).
Також у позивача виник податковий борг за платежем з податку на прибуток за підсумками І півріччя 2004 року в сумі 20100 грн., який підлягав сплаті в строк до 20.08.2004 (декларація з податку на прибуток за І півріччя 2004 року надана до Ізмаїльській ОДПІ 27.07.2004).
20.07.2004 листом № 188 позивач звернувся до Ізмаїльська ОДПІ з проханням дозволити проведення взаємозаліку бюджетної заборгованості по податку на додану вартість (декларація з ПДВ за березень 2004 року 12300 грн., декларація по ПДВ за травень 2004 року – експортне відшкодування – 8700 грн.) в рахунок платежу по податку на прибуток в сумі 21000 грн.).
Відповідь наданий лист відповідачем не отримана.
03.09.2004 Ізмаїльська ОДПІ направила позивачу першу податкову вимогу від 25.08.2004 № 1/353 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 8505,79 грн.
08.09.2004 листом № 226 позивач знову просив провести взаємозалік залишку бюджетної заборгованості з ПДВ в рахунок платежу з податку па прибуток.
13.10.2004 Ізмаїльська ОДПІ направила позивачу другу податкову вимогу від 05.10.2004 № 2/418 про сплачу податкового боргу по податку па прибуток з фінансовими санкціями в сумі 8505,79 грн.
Визнаючи вказані податкові вимоги недійсними, суд першої інстанції послався на положення п.п.7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка визначає порядок визначення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, і строки розрахунків з бюджетом, а також на п. 8.7 ст. 8 цього Закону, відповідно до якої за добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платників з цього податку або інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до державного бюджету України.
Також суд першої інстанції зазначив, що обов’язок відповідачів – УДК в Одеській області та Ізмаїльської ОДПІ – здійснити взаємозалік, ґрунтується на положеннях пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які визначають можливість погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платника податків.
Механізм проведення взаємозаліку суд вказав в резолютивній частині рішення, як стягнення з державного бюджету України в особі УДК в Одеській області ПДВ 8703 грн. згідно податкової декларації ТОВ “Дунайзовніштур” за 2004 рік шляхом зарахування в рахунок податку на прибуток.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ч. 3 та ч. 4 ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998 № 857/98, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за нульовою ставкою, проводиться у порядку, передбаченому законодавством для платників податків, які застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється протягом місяця, що настає після подання декларації за звітний період, у якому були здійснені такі операції.
Сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відповідно позивач визначився в податковій декларації з ПДВ за травень 2004 року стосовно відшкодування суми експортного ПДВ – 8703 грн. (згідно розрахунку експортного відшкодування), які подав до Ізмаїльської ОДПІ 21.06.2004.
Тому суд апеляційної інстанції погодився з тим, позивач має законне право на проведення зарахування бюджетної заборгованості в рахунок платежу з податку на прибуток і змінив рішення суду першої інстанції в частині порядку зарахування бюджетну заборгованість з ПДВ в рахунок платежів з податку на прибуток.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 “Про податок на додану вартість” чинного на момент заявленого бюджетного відшкодування (від 28.11.2003 № 1352) – у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статі має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платників з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Зарахування за добровільним рішенням платника податку повністю або частково в рахунок платежів з ПДВ або інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України, п. 8.7 ст. 8 цього Закону передбачено лише щодо суми експортного відшкодування, за яке у платника податку виникло право відповідно до положень п. 8.1 зазначеної статті. Норма зазначеної ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” була чинна на момент заявленого бюджетного зарахування.
Враховуючи наведені норми податкового законодавства, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що про проведення зарахування бюджетної заборгованості із ПДВ по деклараціям з ПДВ за березень 2004 року – 12300 грн., за травень 2004 року – експортне відшкодування – 8700 грн. в рахунок платежу з податку на прибуток в сумі 21000 грн. позивач вказав в листі від 20.07.2004 № 188.
А оскільки декларація з податку на прибуток за І півріччя 2004 року позивачем здана до Ізмаїльської ОДПІ 27.07.2004, таким чином, позивач у встановлені законодавством строки заявив про обраний ним спосіб оплати податку на прибуток за І півріччя, строк сплати якого до 20.08.2004.
Відповідно суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням рішень судів попередніх інстанцій зазначеними нормами Закону України “Про податок на додану вартість”.
І на противагу заперечень скаржника на те, що бюджетна заборгованість в розмірі 29940 грн., яка була заявлена позивачем в декларації за травень 2004 року, була погашена наступними зарахуваннями податкових зобов’язань з ПДВ, а отже, відсутня сума для проведення заліку, не приймається, оскільки це погашення було здійснено в вересні і листопаді, тоді, як зарахування підлягало проведенню в серпні 2004 року.
Тому посилаючись на норми Закону України “Про податок на додану вартість”, та Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суди обґрунтовано визначились з висновком про правомірність вимог позивача. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суд апеляційної інстанції правильно дослідив обставини справи та виніс постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яка не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – ухвалив:
Касаційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 у справі № 14/320-04-10866 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді