Будьте простішими,
або умови використання юрособами
спрощеної системи оподаткування
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності діє на підставі Указу № 727 і Закону № 2063-ІІІ.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і обов'язкових платежів сплатою єдиного податку і застосування спрощеної форми ведення документів бухгалтерського обліку та звітності.
Ця система має ряд переваг перед загальною системою оподаткування, обліку та звітності, основним з яких є альтернативність, яка полягає втім, що
по-перше, за вибором суб'єкта підприємницької діяльності вона може застосовуватися разом із загальною системою;
по-друге, суб'єкт господарювання, який перейшов на спрощену систему, має право самостійно обрати ставку єдиного податку 6% від отриманої виручки зі сплатою ПДВ або 10% отриманої виручки без сплати ПДВ;
по-третє, - ряд податків і зборів замінено єдиним податком, отже, і скорочено кількість податкових декларацій.
Однак разом з тим спрощена система має й свої недоліки.
Хто може перейти на єдиний податок
Не всі юридичні особи мають право використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і сплачувати єдиний податок. Дія Указу № 727 поширюється виключно на суб'єктів малого підприємництва, однак на цей час у чинному законодавстві існують три нормативних документи, що дають визначення цього поняття:
1) згідно з ст. 1 Закону № 2063 до суб'єктів малого підприємництва відносяться юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких сєредньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 евро;
2) пунктом 4 Указу № 456 визначено, що суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку юридичні особи-суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких:
- середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб. Чисельність працівників суб'єктів малого підприємництва визначається з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів;
- обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн;
3) згідно з п. 1 Указу № 727 використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності має право суб'єкт підприємництва-юридична особа, у якої за рік сєредньооблікова чисельність працюючих не перевищила 50 осіб, а обсяг виручки склав не більше 1 млн. грн.
З вищесказаного можна зробити висновок, що на сьогоднішній день у чинному законодавстві є протиріччя у визначенні юридичної особи, яка може використовувати спрощену систему.
Держкомпідприємництва в листі від 19.03.2001 р. № 1-221/1849 вказує на те, що, згідно з ст. 11 Закону № 2063, спрощена система застосовується у порядку, встановленому чинним законодавством України. При цьому, на думку Держкомпідприємництва, Указ № 727 має силу закону. За цим випливає висновок про те, що із суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно із Законом № 2063 відносяться до категорії суб'єктів малого підприємництва, на спрощену систему оподаткування можуть перейти тільки суб'єкти, які відповідають вимогам Указу № 727.
Таким чином, використовувати спрощену систему оподаткування має право суб'єкт підприємництва-юридична особа, у якої за рік сєредньооблікова чисельність працюючих не перевищила 50 осіб, а обсяг виручки склав не більше 1 млн. грн.
Такої самої позиції дотримуються й податкові органи (листи ДПАУ від 03.01.2001 р. № 1/2/15-1314, від 08.02.2001 р. № 1568/7/15-1317 і від 17.01.2005 р. № 782/7/15-1217).
Указом № 727 установлено також ряд вимог до суб'єктів господарювання, які не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку. Зокрема, згідно з вимогами п. 7 Указу № 727, його дія не поширюється на:
- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія
Закону про патентування в частині придбання спеціального патенту;
- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові організації. Щодо ломбардів додатково слід зазначити, що ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу, тому ДПАУ в листі від 30.12.1999 р. № 19786/7/15-1317 дійшла висновку про те, що ломбарди треба відносити до інших фінансово-кредитних установ, отже, дія Указу № 727 на них не поширюється і вони не можуть перейти на сплату єдиного податку, такої самої думки ДПАУ дотримується й стосовно пунктів обміну валют Проаналізувавши ст. 2 Закону № 2063 і ст. 7 Указу № 727, ДПАУ в листі від 08.02.2001 р. № 1568/7/15-1317 дійшла висновку, що суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у вищезазначених сферах, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування;
- спільну діяльність, визначену п. 7.7 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку.
Також згідно зі ст. 2 Закону № 2063 та п. 7 Указу № 727, крім вищезазначених, не можуть бути суб'єктами малого підприємництва, отже й перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб'єкти підприємництва:
- які здійснюють свою діяльність у сфері грального бізнесу.
Додаткова інформація з цього питання викладена в постанові ВГСУ від 08.04.2003 р. у справі № 6/334 та листі Держкомпідприємництва від 20.11.2002 р. № 2-221/6211;
- які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів (слід звернути увагу на те, що заборона не стосується торговців підакцизними товарами);
- у статутному фонді яких частка внесків, що належить юридичним особам-засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25% У листі Держкомпідприємництва від 28.10.2002 р. № 1-222/5703 роз'яснено, що у разі коли засновниками суб'єкта підприємництва є фізичні особи, То він має право використовувати спрощену систему оподаткування незалежно від розмірів часток учасників у його статутному фонді.
Щодо питання можливості використання спрощеної системи оподаткування суб'єктами підприємництва, у статутному фонді яких знаходяться частки нерезидентів, ДПАУ в листі від 16.12.2003 р. № 19525/7/15-1217 роз'яснює, що у разі коли у статутному фонді суб'єкта підприємництва частка учасника-нерезидента-юридичної особи не більше 25%, то такий суб'єкт може використовувати спрощену систему оподаткування. У разі коли учасником є нерезидент-фізична особа, то незалежно від розміру його частки у статутному фонді такий суб'єкт має право використовувати спрощену систему оподаткування.
Додаткові обмеження щодо використання спрощеної системи були встановлені з II кварталу 2005 року п. 4 Прикінцевих положень Закону № 2505, яким визначено, що спрощена система не поширюється на:
- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану з організацією казино, інших гральних місць (будинків), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) і розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі);
- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;
- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом і оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим і роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток і виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню згідно із Законом про ліцензування.
У свою чергу, слід зазначити, що, на думку Держкомпідприємництва, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності мають право обрати.
- підприємство, засновником або власником якого є фізична особа, незалежно від розмірів її частки у статутному фонді (листи від 03.03.2003 р. № 2-221/1183 і від 28.10.2002 р. № 1-222/5703);
- страхове агентство, оскільки воно не є страховою компанією (лист від 23.07.2002 р. № 2-222/3972).
З точки зору ДПАУ, на сплату єдиного податку, крім вищеперелічених суб'єктів малого підприємництва, також можуть перейти:
- суб'єкт підприємництва, одним із засновників якого є нерезидент або неприбуткова організація, якщо їх частка у статутному фонді цього суб'єкта не перевищує 25 % (лист від 30.12.1999 р. № 19786/7/15-1317);
- комунальне підприємство, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, і таке, що є платником податків і зборів (обов'язкових платежів) на загальній підставі (лист від 03.11.2000 р. № 14517/7/15-1317). Але у разі коли зазначені підприємства не займаються підприємницькою діяльністю, отже, не є суб'єктами підприємницької діяльності, то, як зазначається в листі ДПАУ від 29.03.2000 р. № 4408/7/15-1317, вони не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Розглянемо можливість переходу на єдиний податок деяких підприємств.
Новостворені підприємства
Згідно з п. 6 Указу № 727 новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами такої спрощеної системи з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Філії та інші відокремлені підрозділи
Згідно з п. 4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положення про них, затвердженого підприємством.
Оскільки згідно з п. 1 Указу № 727 спрощену систему оподаткування можуть застосовувати тільки суб'єкти підприємництва, то філія або відокремлений підрозділ підприємства не може перейти на спрощену систему оподаткування, тому що не має відповідного статусу. Тобто філія може використовувати спрощену систему оподаткування тільки разом з головним підприємством.
Крім того, у п. 1 Указу № 727 є непряме підтвердження неможливості самостійного переходу філії або відокремленого підрозділу підприємства на спрощену систему оподаткування - при визначенні середньооблікової чисельності працівників підприємства при переході на спрощену систему оподаткування враховуються працівники представництв, філій та інших відокремлених підрозділів.
Дочірні підприємства
Оскільки засновником дочірнього підприємства є тільки одна юридична особа, то умовою використання дочірнім підприємством спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку буде приналежність підприємства-засновника до розряду малих підприємств згідно з ст. 2 Закону № 2063.
На підставі визначень суб'єкта малого підприємництва, наведених у ст. 2 Закону № 2063 і п. 7 Указу № 727, можна зробити висновок про те, що дочірні підприємства можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва і перейти на спрощену систему оподаткування, тільки у разі коли його засновником є суб'єкт малого підприємництва.
Підприємства, що здійснюють спільну діяльність
Як було зазначено вище, згідно з п. 7 Указу № 727, його дія не поширюється на спільну діяльність, що здійснюється на підставі п. 7.7 ст 7 Закону про оподаткування прибутку, згідно з яким спільна діяльність без утворення юридичної особи здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, яка передбачає об'єднання грошових коштів або майна учасників для досягнення загальної господарської мети. При цьому облік результатів спільної діяльності ведеться платником податків, уповноваженим на це іншими сторонами за умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податків.
На думку ДПАУ, висловлену в листі від 11.09.2000 р. № 5078/6/15-1316, суб'єкт малого підприємництва, який є учасником договору про спільну діяльність, не може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і бути платником единого податку.
Однак Держкомпідприємництва в листі від 02.03.2001 р. № 1-221/1310 дотримується протилежної точки зору, стверджуючи, що ст. 7 Указу № 727 поширюється не на всю діяльність хазяюючого суб'єкта, що здійснюється на підставі статуту, а лише на спільну діяльність, що здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи. На підставі цього в листі робиться висновок про те, що у разі коли статутна діяльність суб'єкта підприємництва, крім спільної діяльності, відповідає вимогам п. 1 Указу № 727, то зазначений суб'єкт має всі підстави для переходу на сплату єдиного податку від такої діяльності. При цьому облік результатів спільної діяльності в будь-якому випадку ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами відповідно до умов договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку, і спільна діяльність обкладається податком на прибуток підприємства згідно із Законом про оподаткування прибутку.
Нюанси переходу юросіб на єдиний податок
Визначення середньооблікової чисельності працюючих
Згідно зі ст. 1 Закону № 2063 середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі працюючих за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, а п. 1 Указу № 727, крім зазначеного, встановлено також, що середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики.
Методика розрахунку середньої чисельності визначена Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Мінстату України від 28.09.2005 р. № 286, дія якої поширюється на всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності, які використовують найману працю (робочу силу).
Згідно з п. 3 цієї Інструкції середня кількість працівників підприємства визначається як сума трьох показників:
- середньооблікова кількість штатних працівників;
- середня кількість зовнішніх сумісників;
- середня кількість працюючих за цивільно-правовими договорами.
Це повністю відповідає вимогам ДПАУ, викладеним у роз'ясненнях, опублікованих у “Віснику податкової служби України” (№ 19/2002), згідно з якими суб'єкти малого підприємництва зобов'язувалися обчислювати середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, включаючи працюючих за договорами та за сумісництвом.
Визначення розміру виручки для переходу
на спрощену систему оподаткування
Як було зазначено вище, ст. 1 Закону № 2063 встановлено, що суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи, у яких обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро, а згідно з п. 1 Указу № 727 з таких суб'єктів на спрощену систему оподаткування можуть перейти тільки ті юридичні особи, у яких розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.
При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 1 Закону № 2063, базою для визначення обсягу діяльності суб'єкта господарювання є валовий дохід.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку під доходом розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п. 1 Указу № 727 базою для обчислення обсягу діяльності суб'єкта малого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під якою розуміється сума, фактично отримана суб'єктом господарювання на розрахунковий рахунок або (та) у касу за здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому, на думку ДПАУ, висловлену в листі від 23.09.1999 р. № 14310/7/15-1317, до зазначеної суми повинна включатися й сума передоплати.
На підставі вищесказаного можна зробити висновок про те, що визначати приналежність юридичної особи до суб'єктів малого підприємництва і можливість її переходу на спрощену систему оподаткування необхідно за двома показниками.
Згідно з Порядком обчислення виручки для переходу на спрощену систему оподаткування розмір виручки за рік складається з двох сум:
- фактичної виручки, отриманої на момент подання заяви;
- розрахункової - за місяці, що залишилися до кінця року. Така виручка визначається виходячи із середньомісячної фактичної виручки за період з початку року до моменту подання заяви.
Для підприємства, яке переходить на спрощену систему оподаткування протягом року, тобто з II, III чи IV кварталу, не має значення обсяг виручки за попередній рік, тому що Постанова № 507 уточнила, що в Указі № 727 під словом “рік” мається на увазі рік календарний, який триває з 1 січня по 31 грудня, і після його закінчення визначення обсягу виручки починається з 1 січня (з цього питання додатково можна скористатися листом Держком підприємництва від 13.06.2001 р. № 2-532/3628). З цього випливає, що коли у підприємства обсяг виручки в і кварталі, за півріччя або дев'ять місяців не перевищив припустимого обсягу в 1 млн. грн., то воно може перейти на спрощену систему оподаткування з наступного кварталу.
Стан розрахунків з бюджетом на момент
переходу на спрощену систему оподаткування
Пунктом 4 Указу № 727 передбачено подання заяви про право використання спрощеної системи оподаткування за умови сплати усіх встановлених податків і обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, а у п. 3 Наказу № 555 уточнюється, що мають бути сплачені усі податки та обов'язкові платежі, строк сплати яких настав на дату подання такої заяви.
Вищезазначені вимоги суперечливі, оскільки незрозуміле, що саме мається на увазі під попереднім звітним (податковим) періодом. У разі сплати суб'єктом підприємницької діяльності таких податків, як податок на прибуток і ПДВ, визначені такі звітні періоди:
- згідно зі ст. 11 Закону про оподаткування прибутку звітним податковим періодом є календарні квартал, півріччя, три квартали та рік;
- згідно з п. 7.8 ст. 7 Закону про ПДВ звітним податковим періодом залежно від обсягу оподатковуваних операцій можуть бути квартал чи місяць.
На цій підставі Держкомпідприємництва в листі від 19.03.2002 р. № 5-532/1541 дійшов висновку про те, що коли суб'єкт підприємництва у визначені законодавством строки сплатив зазначені види податків за результатами підприємницької діяльності, що здійснювалася у попередньому поточному звітному періоді, то він може перейти на спрощену систему оподаткування. При цьому в цьому листі, а також в листі від 12.03.2002 р. № 5-532/1383 Держкомпідприємництва роз'яснює, що попередній звітний період вживається у значенні - попередній моменту переходу на сплату єдиного податку.
ДПАУ в листі від 11.06.2004 р. № 10680/7/15-1217 повідомляє, що згідно з нормами Закону № 2181 податковий борг виникає у випадках:
- або несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання, зазначеної в податковій декларації;
- або несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання, зазначеної в податковому повідомленні-рішенні.
Таким чином, у разі відсутності податкового боргу на момент прийняття заяви податкові органи не мають права відмовити суб'єкту малого підприємництва в реєстрації його як платника єдиного податку.
Список використаних нормативно-правових актів
ГКУ - Господарський кодекс України
Закон № 2063 - Закон України від 19.10.2000 р. № 2063-ІП “Про державну підтримку малого підприємництва”
Закон про патентування - Закон України від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/ВР
Закон № 2505 - Закон України від 25.03.2005 p. № 2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”
Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”
Закон про ліцензування - Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
Закон № 2181 - Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
Указ № 727 - Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99
Указ № 456 - Указ Президента України від 12.05.1998 р. № 456/98 “Про державну підтримку малого підприємництва”
Постанова № 507 - Постанова КМУ від 16.03.2000 р. № 507 “Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727”
Наказ № 555 - Наказ ДПАУ від 12.10.1999 р. № 555 “Про внесення змін до форми та Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою”
“Консультант бухгалтера” №21 (405) 21 травня 2007 року
Передплаытні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)