ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03 квітня 2007 року
м. Київ
Справа № К-8382/06
Про спонукання виконати певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Б., Г., Г., Л., Ч.,
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005, у справі № 32/291 за позовом управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області (далі – УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, про спонукання виконати певні дії, – встановила:
УПФУ в Апостолівському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про зобов’язання включити до заліку відшкодування витрат, понесених УПФУ по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам гр. Р, гр. Л, гр. Є та гр. С за період з 01.09.2003 по 30.04.2005 на загальну суму 11812,06 грн. ; та зобов’язати відповідача починаючи з 01.05.2005 включати пенсіонерів гр. Р, гр. Н, гр. Л, гр. Є та гр. С до акту щомісячної звірки витрат відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Позивач посилався на вимоги Законів України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та Постанови правління ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4; відповідно до яких відповідач зобов’язаний своєчасно, щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені позивачем, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005, позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального і страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області включити до заліку відшкодування витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам гр. Р, гр. Н, гр. Л, гр. Є та гр. С; за період з 01.09.2003 по 30.04.2005 на загальну суму 11812,06 грн. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Пунктами “г” і “д” п. 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 01.04.2001, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівниками внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утримані, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників(членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фонду соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Згідно п. 2 “Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі-Фонд) Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій. Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, на ступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному Фонду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відмовився підписувати акт звірки на відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій громадянам гр. Р, гр. Л, гр. Є та гр. С, які отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР. Загальна сума витрат Управління Пенсійного фонду України з виплати і доставки пенсій вищезазначеним особам склала 11812,06 грн.
Дія “Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків”, яка набула чинності для України 06.10.1995, не може поширюватись на випадок, про який йдеться уданій справі, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті. Жодне законодавство країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду ,не могло поширюватись на гр. Р, гр. Л, гр. Є, та гр. С, оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання і відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону. Відповідно до ст. 5 “Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, усі витрати, пов’язані із здісненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача включити до заліку відшкодуванню витрат, понесених УПФУ по виплаті та доставці пенсій пенсіонерам гр. Р, гр. Л, гр. Є та гр. С за період з 01.09.2003 по 30.04.2005 на загальну суму 11812,06 грн. є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області відхилити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді