Вранці - стільці, увечері - гроші...
Особливості обліку та оподаткування доходу при реалізації
товару на умовах товарного кредиту

Для будь-якої торговельної мережі товарний кредит - це фінансовий інструмент розвитку, оскільки система товарного кредитування дозволяє продавцю накопичувати “безкоштовні” гроші. Далі хтось реінвестує ці кошти на розширення торговельної мережі, хтось - у фінансові операції.

Для покупця придбання товару з відстроченням платежу є більш зручною умовою розрахунку й одночасно може надавати певні законні переваги з точки зору оптимізації податків.

Товарний кредит - один з різновидів договору купівлі-продажу. Особливість такого договору полягає в тім, що покупець розраховується за отриманий товар не відразу, а з відстроченням платежу (ст. 694 ЦК України). Необхідно зазначити, що ЦК України розрізняє два різновиди договору купівлі-продажу у кредит:

- з відстроченням платежу;

- з розстроченням платежу.

Відстрочення припускає, що платіж повинен бути зроблений покупцем одномоментно протягом певного строку після передачі товару.

Розстрочення містить у собі кілька періодичних платежів, що можуть провадитися протягом кількох років.

Суттєвими умовами договору про продаж товару к кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки та розміри платежів.

Необхідно зазначити, що термін “товарний кредит” у ст. 694 ЦК України використовується у вузькому значенні - як різновид комерційного кредиту при продажу товарів на умовах відстрочення (розстрочення) платежу.

Цим цивільно-правове розуміння товарного кредиту відрізняється від податкового.

У податковому законодавстві товарний кредит має більш широке значення й охоплює комерційний кредит, що надається не тільки при продажу товарів, але й при виконанні робіт, наданні послуг.

Визначення товарного кредиту дане в пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, відповідно до якого товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Для визнання угоди як товарного кредиту для цілей оподаткування (у тому числі стосовно податку на прибуток) необхідно, щоб у договорі на продаж були виділені дві суми:

- компенсація вартості товару, що поставляється;

- проценти як вартість послуги з відстрочення платежу за даний товар.

Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або у момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

У цивільному законодавстві перехід права власності на товари, що продаються на умовах товарного кредиту, регулюється ст. 334 і ст. 694 ЦК України.

Статтею 694 ЦК України, зокрема, передбачено, що продаж товарів у кредит провадиться за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на продані у кредит товари не спричиняє перерахунку вартості продажу. Таким чином, законодавство захищає одержувача товарів на умовах товарного кредиту від подальших змін цін.

За відстрочення платежу покупець сплачує продавцю проценти, величина яких визначається угодою сторін, але об'єктивно залежить від банківського процента за кредитами. Згідно з п'ятою частиною ст. 694 ЦК України договором товарного кредиту можуть бути передбачені два види процентів:

- перший - за вартість послуги з відстрочення (розстрочення) платежу за даний товар;

- другий - за прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України), тобто є, по суті, фінансовою санкцією.

Цивільне законодавство припускає можливість укладання договору на умовах товарного кредиту на безпроцентній основі. Такий висновок випливає з абзацу другого ч.5 ст. 694 ЦК України, яким передбачено, що договір може, а не повинен передбачати сплату процентів. Цим сутність товарного кредиту в ЦК України відрізняється від сутності товарного кредиту, визначеного в Законі про оподаткування прибутку, який передбачає обов'язкове нарахування процентів.

Частиною першою ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Ця норма має пряме відношення й до товарного кредиту, але в тому випадку, якщо покупець прострочить оплату товару, проданого у кредит. У цьому випадку продавець повинен на прострочену суму нарахувати проценти згідно з ст.536 ЦК України з дня, коли товар мав бути оплачений і до дня його фактичної оплати.

А в якому розмірі?

Пунктом 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів повинен встановлюватися договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі відсутності у договорі пункту про нарахування процентів за прострочення в оплаті товарів застосовується загальне правило про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме:

“Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом”.

Однак ця норма не може бути застосована при роздрібній купівлі-продажу у кредит, у тому числі й з розстроченням платежу. Такий висновок випливає з ч. 3 ст. 706 ЦК України:

“До договорів роздрібної купівлі-продажу товару у кредит, у тому числі з розстроченням платежу, не застосовуються положення абзацу першого частини п'ятої статті 694 цього Кодексу”.

Покупець сплачує проценти самостійно виходячи з умов договору або на підставі виставлених продавцем рахунків. Договором може бути передбачено право покупця зробити оплату до встановленого строку з відповідним зменшенням суми процентів.

У разі коли покупець прострочив оплату проданого у кредит товару, тобто не виконав свій обов'язок щодо оплати товару у визначений договором купівлі-продажу строк, продавець має право вимагати від покупця повернути товар, який він не оплатив.

При наданні відстрочення (розстрочення) платежу по роботах або послугах особа, що надає їх, також має право на отримання процентів, розмір яких повинен визначатися договором, укладеним у письмовій формі.

Продаж товарів у кредит може здійснюватися:

- суб'єктами господарювання, заснованими на державній власності або на власності відповідної територіальної громади;

- суб'єктами господарювання системи споживчої кооперації;

- суб'єктами господарювання інших форм власності відповідно до їх установчих документів.

Перехід права власності

Право власності на товари, що продаються у кредит, виникає у покупця відповідно до правил ст.334 ЦК України, яка визначає момент виникнення права власності у одержувача майна за будь-яким договором, у тому числі за договором придбання товарів на умовах товарного кредиту.

Таким чином, право власності (право оперативного управління) у одержувача майна за' договором виникає з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею майна вважається вручення його набувачу або перевізнику, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачу майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передачі майна прирівнюється вручення коносамента або іншого приписуючого товарного документа на майно.

Право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набуття законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, тоді право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже, ЦК України передбачає перехід права власності на товари, що продаються на умовах товарного кредиту, в момент передачі таких товарів покупцю, а не в момент остаточної їх оплати.

Однак у договорі товарного кредиту сторони вправі передбачити, приміром, що право власності на товар переходить до покупця після повного розрахунку з продавцем.

Також ч.6 ст.694 передбачено, що з моменту передачі товару, проданого у кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар. Інакше кажучи, застава за товар, що є предметом договору купівлі-продажу, є способом забезпечення виконання покупцем свого обов'язку щодо сплати визначеної договором ціни на товар, проданий у кредит.

Таким чином, при товарному кредиті право власності на товари (результати робіт, послуг) переходить до покупця (замовника) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Отже, користування і розпорядження покупцем товаром, що перебуває у заставі у продавця, можуть бути обмежені на підставі ст. 586 ЦК України, тобто покупець може відчужувати товар лише за згодою продавця, якщо інше не встановлено договором товарного кредиту (ч. 2 ст. 586 ЦК України).

При продажу товарів у кредит покупцю видається накладна або інший документ (товарний чек) і оформляється податкова накладна.

На умовах товарного кредиту можуть продаватися товари як за безготівковий, так і за готівковий розрахунок.

Визнання доходу від продажу товарів у кредит

Реалізацію товарів на умовах товарного кредиту можна розділити на дві окремі операції (оподаткування кожної з яких урегульовано законодавством):

- купівля-продаж товару;

- кредитна операція.

Для цілей бухгалтерського обліку П(С)БО 15 не встановлює особливого порядку визнання доходів від продажу товарів у кредит. Отже, доходи від здійснення цієї операції визнаються на ту дату, на яку до покупця переходять усі ризики та усі вигоди від права власності на товари.

При цьому в момент визнання доходів проценти за товарним кредитом в бухгалтерському обліку не відображаються Дохід, що виникає внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, якщо можливе надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією, і дохід може бути достовірно оцінений.

Проценти визнаються доходом у тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Для цілей оподаткування прибутку валові доходи виникають на дату відвантаження (передачі) товару у кредит. Величина доходу і валовий дохід визначаються ціною товару, до якої проценти за кредит не включаються.

Слід зазначити, що в Законі про оподаткування прибутку (п. 1.10) проценти за товарним кредитом виділені в окрему групу і є доходом, що сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на певний строк коштів або майна. До процентів відноситься платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

За суттю ст. 694 ЦК України та пп.1.11.2 Закону про оподаткування прибутку проценти, які покупець сплачує продавцю, не повинні входити до валового доходу від реалізації. Це означає, що в декларації з податку на прибуток підприємств вони відображаються по різних рядках: дохід від продажу товарів

- по рядку 01.1, а проценти, отримані за товарним кредитом, - по рядку 01.6.

При реалізації товарів на умовах товарного кредиту ПДВ обкладається як вартість товару, так і сума процентів.

Однак існують дві точки зору стосовно того, що являє собою сума процентів. Приміром, фахівці ДПАУ вважають, що кошти, отримані за надання послуги з розстрочення платежу, підлягають обкладанню ПДВ, оскільки така грошова форма проведення розрахунків є безпосередньо компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Однак більшість фахівців не поділяють думки ДПАУ і стверджують, що проценти за товарним кредитом є для цілей оподаткування прибутку і ПДВ платою за надані послуги з відстрочення (або розстрочення) платежів.

Отже, можна з повною впевненістю констатувати, що проценти - це не компенсація вартості товарів, а компенсація вартості послуги.

У такому, здавалося б, несуттєвому спорі фахівців* є один “підводний камінь”, і полягає він в тім, що коли продані товари, які звільнені від ПДВ, то, на думку ДПАУ, і проценти автоматично потраплять у пільгу, а на думку більшості фахівців, які виділяють проценти за товарним кредитом в окрему послугу, випливає, що ця послуга не має пільги і підлягає обкладанню ПДВ на загальних підставах.

Виявляється, що іноді фіскальна думка ДПАУ може бути вигідною платникам податку, але де гарантії, що ДПАУ в будь-який момент не змінить її на протилежну?

Таким чином, за операціями товарного кредиту дата виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту за ПДВ, як правило, збігається з датою виникнення валових доходів і витрат за податком на прибуток. Право на податковий кредиту позичальника (покупця) виникає на підставі податкової накладної.

Виключення складають випадки продажу товарів, безпосередньо пов'язані з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, виробникам такої сільськогосподарської продукції на умовах товарного кредиту. У цьому випадку валові доходи кредитора збільшуються у податковому періоді, на який відповідно до умов такого кредитного договору припадає строк здійснення розрахунків з позичальником У разі коли об'єктом такого товарного кредиту є товари, витрати на які включаються до складу валових витрат, датою збільшення валових витрат позичальника є дата здійснення розрахунків за погашенням заборгованості за таким товарним кредитом.

Кредитор виписує податкову накладну за датою виникнення податкових зобов'язань у частині процентів як плати за послуги з відстрочення платежу: за датою нарахування їх відповідно до умов договору або за датою їх отримання (у частині, що перевищила нараховану).

Виникнення валових доходів кредитора і валових витрат дебітора за процентами товарного кредиту відбувається у строки їх нарахування, визначені кредитним договором. Визначальними законодавчими нормами при цьому є: для покупця-дебітора - пп. 5.5.1 Закону про оподаткування прибутку; для продавця-кредитора - пп. 11.3.6 зазначеного Закону.

Таким чином, при оподаткуванні купівлі-продажу товару продавець у звичайному порядку керується пп. 11.3.1 Закону про оподаткування прибутку і пп. 7.3.1 Закону про ПДВ. Тобто за першою з подій (а при торгівлі через товарний кредит такою першою подією буде відвантаження товару покупцю) - по відвантаженню продавець збільшує валові доходи і податкові зобов'язання за ПДВ (виходячи з вартості товару, але у певних випадках з урахуванням звичайних цін).

Відповідно, покупець за першою подією (отриманням товару) вартість товару включає до валових витрат (на підставі пп. 5.2.1 Закону про оподаткування прибутку) і на підставі податкової накладної продавця відображає податковий кредит з ПДВ (згідно з пп. 7.4.1 Закону про ПДВ).

Кредитна операція зводиться не лише до нарахування процентів, але й до сплати боргу покупцем, їх розмір і строки сплати встановлюються за домовленістю між покупцем і продавцем. Оподаткування процентів здійснюється згідно з пп.11.3.6 Закону про оподаткування прибутку і пп. 7.3.1 Закону про ПДВ.

Тобто проценти збільшують валові доходи і податкові зобов'язання за ПДВ продавця у момент здійснення першої з подій - або їх нарахування, або отримання грошових коштів у їх оплату. Очевидно, що з відвантаженням товару жодна з цих подій не пов'язана. Отже, проценти будуть відображатися в податковому обліку через визначений (обумовлений сторонами) проміжок часу після того, як відбулося відвантаження товару. Ця особливість товарного кредитування може бути використана сторонами з метою оптимізації оподаткування.

При товарному кредиті продавець буде відображати валові доходи не одноразово у повній сумі (у момент продажу товару), а поетапно, розподіливши деяку частину такої суми (шляхом сплати процентів) на кілька звітних періодів. Більш того, якщо в договорі буде зазначено, що проценти нараховуються під час остаточного розрахунку, то їх оподаткування взагалі може бути відкладено на досить тривалий строк.

Таким чином, варіант оформлення договору товарного кредиту стає тим вигіднішим для продавця, чим меншу частину загальної вартості договору складають товари і більшу - проценти. Тобто в інтересах продавця укласти договір таким чином, щоб товар коштував менше, а сума процентів була більшою. Тоді податкові наслідки при відвантаженні будуть мінімальними: продавець відобразить при відвантаженні меншу суму валових доходів, а інша їх частина (можливо, відносно більша - дивлячись на те, як буде здійснений перерозподіл між вартістю товару і процентами за кредитом) виникне тільки в періоди нарахування процентів або ж взагалі на дату остаточного розрахунку.

Тепер розглянемо цю ситуацію у покупця. Валові витрати у розмірі вартості товару виникають у момент його оприбуткування, але у разі коли до моменту остаточного розрахунку товари ще не будуть реалізовані, то за великим рахунком все одно, яку частину загальних витрат складе їх вартість, тому що наприкінці звітного періоду вона буде виключена з валових витрат при перерахунку за п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку.

І якщо при придбанні за договором купівлі-продажу товару (не реалізованого на кінець звітного періоду) у покупця в результаті були б обну-лені усі валові витрати, то на умовах товарного кредиту певна їх частина з'явиться у момент нарахування процентів, які, будучи платою за відстрочення платежу, як правило, не включаються до собівартості товарів (крім кваліфікаційних активів), тому вони не беруть участі у перерахунку за п.5.9, а відразу включаються до валових витрат на підставі пп. 5.5.1 Закону про оподаткування прибутку. У підсумку, оскільки сума процентів збільшує валові витрати відразу (тоді як вартість товарів - фактично тільки при їх подальшій реалізації покупцем), для покупця, так само як і для продавця, вигідний перерозподіл суми договору вбік збільшення процентів (при зменшенні вартості товару).

Таким чином, згідно з пп. 5.5.1 Закону про оподаткування прибутку, покупець (дебітор) відносить до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому право на податковий кредит у частині суми ПДВ, обчисленого виходячи з розміру процентів, обумовлених договором, покупець зазначених товарів (робіт, послуг) має виключно в тій частині, що відноситься до складу валових витрат звітного періоду.

Єдине, про що потрібно пам'ятати, - це про те, що перерозподіл повинен здійснюватися в розумних межах, з урахуванням обмежень, встановлених п. 7.4 Закону про оподаткування прибутку щодо звичайних цін. Інакше, якщо вартість товару буде надто занижена, тоді в податковому обліку для продавця орієнтиром стануть звичайні ціни на такий товар.

Як відомо, податківці до продажу товару за ціною нижче ціни придбання відносяться дуже упереджено і дотримуються думки, що такі операції не спрямовані на отримання прибутку і не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. На цій підставі представники контролюючих органів при проведенні перевірок позбавляють підприємство права на валові витрати і на податковий кредит за збитковими продажами.

Можна відстоювати неправомірність цього підходу, зокрема, на підставі того, що господарська діяльність повинна бути спрямована на отримання доходу, а не прибутку, що не те саме. Крім того, прибутковою має бути діяльність підприємства в цілому, а не в межах однієї операції.

Утім, незважаючи на деякі розбіжності, до недавнього часу тема товарного кредиту вважалася досить необразливою і робота з цієї схеми не провіщала особливих несподіванок. Вважалося, що ДПАУ до питання податкового обліку процентів за товарним кредитом у покупця має досить лояльний підхід. Але протягом останніх років усталений порядок було зруйновано низкою випадків донара-хування чималих санкцій саме за схемами товарного кредиту і саме у покупця.

Також слід зазначити неврегульо-ваність порядку відображення процентів при придбанні основних фондів на умовах товарного кредиту. Проблема полягає в тім, що незрозуміло, куди відносити суму таких процентів:

- включати їх до валових витрат;

- відносити їх на збільшення вартості основних фондів, які придбаваються у кредит, що надалі підлягатимуть податковій амортизації.

Розглянемо, як пропонують вирішувати цю дилему офіційні органи.

Почнемо з Комітету ВР України з питань фінансів та банківської діяльності, який в Листі № 06-10/300 пропонує витрати платника податку, пов'язані з придбанням основних фондів виробничого призначення, згідно з пп. 8.4.1 Закону про оподаткування прибутку включати до балансової вартості відповідної групи основних фондів, у тому числі суму вартості їх придбання та суму витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, у тому числі і витрат, пов'язаних зі сплатою процентів за придбані на умовах товарного кредиту основні фонди.

Такий висновок Комітету ВР ґрунтується на тім, що пп. 8.4.1 Закону про оподаткування прибутку передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

До валових витрат проценти за товарним кредитом не можуть бути віднесені, тому що пп. 5.3.2 Закону про оподаткування прибутку забороняє включення витрат до складу валових витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації згідно з ст. 8 Закону про оподаткування прибутку. Тобто при визначенні податкових зобов'язань платника податку витрати, пов'язані з придбанням основних фондів, враховуються шляхом нарахування амортизації у порядку, встановленому цією статтею.

Аналогічної думки дотримується й Держкомпідприємництва, який в Листі № 1-221/640 стверджує, що нараховані (сплачені) проценти за товарним кредитом повинні включатися до вартості матеріальних цінностей, у тому числі й до вартості основних фондів, у момент передачі резидентом або нерезидентом права власності на матеріальні цінності, незалежно від часу врегулювання заборгованості за нарахованими процентами.

ДПАУ має іншу думку. Так, в Листі № 8208/5/15-2116 це відомство стверджує, що оскільки придбання основних виробничих фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності платника податку, то витрати на сплату процентів за товарним кредитом відносяться до валових витрат платника податку.

Включати такі проценти до балансової вартості основних фондів, на думку ДПАУ, не можна, тому що пп. 8.1.2 Закону про оподаткування прибутку визначено перелік витрат, що підлягають амортизації. Витрати на сплату процентів за товарним кредитом, використаним для придбання основних виробничих фондів, не включені до зазначеного підпункту.

А особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлені п. 5.5 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку. Згідно з цим пунктом до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У платників єдиного податку проценти за товарним кредитом не є об'єктом оподаткування. Однак існують й інші точки зору, на які слід звернути увагу читача.

Приклад. Продавець продає товар вартістю 60 000 грн. (у тому числі ПДВ - 10 000 грн.) на умовах відстрочення платежу на 2 місяці. За надання відстрочення покупець сплачує процент виходячи з 30% річних, тобто 5% (30:12 х 2), що складає 3000 грн. Проценти сплачуються наприкінці строку товарного кредиту разом з вартістю товару.

Відображення в бухгалтерському і податковому обліку операцій з продажу товарів на умовах товарного кредиту наведемо у таблиці

Оплата за продукцію (товари), поставлену на умовах товарного кредиту, може провадитися в одній з нижчеперелічених форм:

- оплата готівковими коштами у касу підприємства (застосовується як фізичними особами - суб'єктами і не суб'єктами підприємницької діяльності, так і юридичними особами);

- оплата безготівковими коштами на поточний рахунок підприємства (застосовується, як правило, юридичними особами);

- шляхом утримання із заробітної плати за заявою працівника (застосовується при наданні товарного кредиту працівникам підприємства);

- інші форми оплати, заліку і погашення заборгованості, наприклад, заліком за зустрічну поставку товару.

Конкретна форма оплати за продукцію (товари) на умовах товарного кредиту повинна обумовлюватися при укладанні угоди між продавцем і покупцем. При цьому форми оплати можуть комбінуватися в будь-якому сполученні.

________________________

*Якщо в будь-якому випадку проценти за товарний кредит включаються до бази для оподаткування, то яка різниця у складі товарів чи послуг? Адже податок все одно потрібно сплачувати.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

П(С)БО 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. № 290

Лист № 06-10/300 - лист Комітету ВР України з питань фінансів та банківської діяльності від 04.05.1999 р. № 06-10/300 “Про окремі питання щодо застосування норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Лист № 1-221/640 - лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.02.2002 р. № 1-221/640 “Про розгляд листа щодо витрат, пов'язаних з виплатою процентів за наданий фінансовий або товарний кредит”

Лист № 8208/5/15-2116 - лист ДПАУ від 21.10.2002 р. № 8208/5/15-2116 “Щодо процентів за товарним кредитом при придбанні основних фондів”

“Консультант бухгалтера” № 28 (406) 28 травня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей